СУДЕЦЬ Володимир Олександрович (23.10.1904—05.05.1981) — військ. діяч, маршал авіації (1955). Герой Рад. Союзу (1945). Н. в с. Нижньодніпровськ (нині у складі м. Дніпропетровськ) в сім’ї суднобудівника. 1921 закінчив механіко-тех. школу. Працював на з-ді в Запоріжжі. У Червоній армії з 1925. Після навчан-
ня у військово-тех. школі Військово-повітряних сил (1927) служив авіамеханіком у буд. частині Військово-повітряних сил Київського військового округу. 1929 закінчив школу льотчиків, 1931 — курси вдосконалення командного складу при Качинській авіац. школі льотчиків, 1933 — курси вдосконалення командного складу при Військово-повітряній інженерній академії ім. М.Жуковського. 1933—37 служив у Монгол. Нар. Республіці інструктором-радником командира авіац. бригади, командиром авіац. групи Військово-повітряних сил. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940. Упродовж 1941—45 — командир 4-го дальнього бомбардувального авіаційного корпусу, командуючий Військовоповітряними силами 51-ї армії в Криму, Приволзького військ. округу, командувач 1-ї бомбардувальної авіац. армії та 17-ї повітряної армії. Керовані С. авіац. частини брали участь у боях на Південному фронті, Пн.-Зх. фронті, Брянському фронті, Воронезькому фронті, Зх., Волховському, Ленінгр., Калінінському фронтах і Третьому Українському фронті. Після Другої світової війни в 1946—49 — нач. Ген. штабу, заст. Головнокомандуючого Військово-повітряними силами СРСР. 1950 закінчив Військ. академію Ген. штабу. Продовжував службу на посадах нач. Липецьких вищих офіцерських льотно-тактичних курсів (1950—53), командуючого 26-ю повітряною армією в Білорус. військ. окрузі (1953— 55), командуючого дальньою авіацією (1955—62), Головнокомандуючого військами Військово-повітряних сил СРСР, заст. міністра оборони СРСР (1962— 66), військ. інспектора в Групі ген. інспекторів Мін-ва оборони СРСР (із 1966). Автор низки наук. праць із питань застосування авіації за нових умов озброєння. Почесний громадянин міст Тирасполь (1964) та Запоріжжя (1970). Нагороджений 4-ма орденами Леніна, 5-ма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го й 1-го ст., Кутузова 1-го ст. та ін. нагородами. Удостоєний звання Нар. героя Юго-
славії (1964) та Героя Монгол. Нар. Республіки (1971). П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. Його ім’я носить Ставропольське вище військ. авіац. інженерне училище (РФ).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУДЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
