СТРУХМАНЧУК Яків Михайлович (10.08.1884—02.12.1937) — художник-графік, викладач, музейний працівник, пам’яткоохоронець. Н. в с. Росохуватець (нині село Козівського р-ну Терноп. обл.) в сел. родині. Навч. в Бережанській г-зії, закінчив Львів. укр. держ. г-зію (1906). Навч. в краківській Академії красних мист-в (1906—10) та паризькій Академії мист-в (з 1910). Член Русько-української радикальної партії (з 1910). З 1913 працював учителем малювання укр. г-зії в Перемишлі. З початком Першої
світової війни добровольцем вступив до Легіону Українських січових стрільців. Після короткотермінової військ. підготовки в чині хорунжого брав участь у бойових діях. У листопаді 1914 потрапив до рос. полону. З поч. 1918 перебував у Києві, працював тех. редактором газ. «Наша думка» — органу Укр. центр. Галицько-Буковинського к-ту допомоги жертвам війни при УЦР, референтом відділу закордонної преси гетьман. Держ. канцелярії. За Директорії Української Народної Республіки працював у видавничому відділенні інформаційного бюро Армії УНР. 1919 перейшов на службу до 1-ї бригади УСС Української Галицької армії. 1920 — політ. комісар 1-ї бригади Червоної Української Галицької армії. 1920—22 мешкав в Умані, завідував відділом газ. «Вісті Уманщини», очолював повітовий відділ політосвіти. Згодом — зав. навч. частини Вищих пед. курсів у м. Тальне, учитель фабрично-заводського уч-ща при Тальнівському цукровому з-ді. З осені 1924 — викладач Київської художньо-індустріальної профшколи, згодом — і Київ. польс. пед. технікуму ім. Ф.Кона та радпартшколи. З 1930 — наук. співробітник, заст. директора Київ. істор. музею ім. Т.Шевченка; 19 вересня 1930 розпорядженням Наркомосу УСРР призначений за сумісництвом київ. крайовим інспектором охорони пам’яток к-ри, у березні 1931 очолив бюро Київ. крайової комісії охорони пам’яток к-ри (у жовтні 1931 пішов з цієї посади). З травня 1932 — співробітник н.-д. Ін-ту польс. пролетарської к-ри при ВУАН; з осені 1932 одночасно — викладач Музично-театрального ін-ту ім. М.Лисенка, завідувач польс. відділу в ньому. Один з ініціаторів створення й активний учасник Літературної організації «Західня Україна». Заарештований у «справі» «Української військової організації» 2 лютого 1933 (див. «Української військової організації» процес 1933). 1 жовтня 1933 Суд. трійкою при Колегії ДПУ УСРР засуджений до 10-ти років таборів. Утримувався в таборах у Карелії.
Удруге засуджений 20 листопада 1937 Суд. трійкою при Управлінні НКВС РРФСР по Карельській АРСР до смерті. Страчений. Реабілітований визначенням Військ. трибуналу Київ. військ. округу від 21 квітня 1964. Літ.: Ірчан М. Трагедія Першого Травня: Спомини з горожанської війни на Україні, ч. 1. Нью-Йорк, 1923; Нестуля О.О. Київський крайовий інспектор: Я.М. Струхманчук. В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). К., 1991; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки ХХ ст.). К., 1994; Художник Яків Струхманчук — жертва сталінського терору: Публіцистика. К., 1997; Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914—1939). К., 2004. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТРУХМАНЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
