СТРАВИНСЬКИЙ Ігор Федорович (17(05).06.1882—06.04.1971) — композитор, диригент, піаніст, письменник. Н. в м. Оранієнбаум (нині м. Ломоносов у складі Петродворцового р-ну м. СанктПетербург) у сім’ї співака Маріїнського театру Ф.Стравинського і Г.Холодовської зі старовинного роду Сулим. Почав займатися музикою з 9-ти років (грав на фортепіано). Перші уроки гармонії дав йому Ф.Якименко. 1900 С. закінчив г-зію Я.Гуревича і за наполяганням батька став студентом юрид. ф-ту Петерб. ун-ту (1901—06), паралельно беручи приватні уроки композиції в М.Римського-Корсакова. Випускні екзамени в ун-ті не складав і тому диплома не отримав. Перші значні твори С. — вокальна сюїта «Фавн и пастушка» на слова О.Пушкіна (1906) і симфонія
(1907). Після прем’єри «Фантастического скерцо» (1909) отримав від С.Дягілєва замовлення на балети, прем’єри яких відбулися в Парижі (Франція), принісши композитору світ. славу: «Жарптица» (1910), «Петрушка» (1911) и «Весна священная» (1913). Одружившися 1906 з Катериною Носенко, жив переважно в її маєтку (Устилуг), виїжджаючи до Швейцарії для лікування дружини. В Устилузі записував зразки укр. фольклору, відчутні в «Весне священной», розпочатій саме там. З 1914 жив за кордоном: у Швейцарії (1914—20), Франції (1920—39). Втративши упродовж кількох місяців 1939 старшу доньку, дружину і матір, прийняв пропозицію Гарвардського ун-ту читати курс лекцій, виданих 1942 під назвою «Музична поетика». Життя за кордоном призвело до поступового зникнення з музики С. елементів нац. фольклору; у творах 1920-х рр. простежується нахил до класицизму і реліг. тематики: концерт для фортепіано з оркестром (1924), балет «Аполлон Мусагет» (1927), «Симфония псалмов» (1930) та ін. З 1925 почалася активна диригентська діяльність. Видатними творами стали його балети «Поцелуй феи» (1928), «Орфей» (1947), 2-га і 3-тя симфонії (1940, 1945), опера «Похождения повесы» (1951). Пізній період творчості С. відзначається переважанням релігійно-бібл. тематики: «Священное песнопение» (1956), «Плачи» (1958), «Потоп» (1962), «Авраам и Исаак» (1963), «Заупокойные песнопения» (1966) та ін. У вересні—жовтні 1962 вперше після 1914 відвідав Москву і Ленінград (нині м. С.-Петербург). Вершиною творчості С. став «Реквием» (1966), останні 5 років життя музики він більше не писав. Автор 4-х опер («Соловей», 1908—14; «Мавра», 1922, за поемою О.Пушкіна «Домик в Коломне»; «Царь Эдип»; «Похождения повесы», 1951); 14-ти балетів («Байка про Лису, Петуха, Кота да Барана», 1917; «История солдата», 1918; «Пульчинелла», 1920; «Свадебка», 1923, та ін.), 3-х симфоній (1907, 1940, 1945) та значної кількості творів для симфонічного і камерного оркестрів, камерно-інструментальних ан-
самблів, для фортепіано, для хору a capella, вокальних творів. За кордоном були видані іноз. мовами його книги: «Хроника моей жизни» (1935), 6 книг діалогів з амер. диригентом Р.Крафтом, «Беседы с Игорем Стравинским» (1959), «Мемуары и комментарии» (1960) та ін.; деякі з них перекладено рос. мовою. П. у м. Нью-Йорк (США), похований у Венеції (Італія) в правосл. частині кладовища на о-ві Сан-Мікеле поряд із могилою С.Дягілєва. У червні 1994 в м. Устилуг було відкрито будинок-музей С. Засновано премію ім. С. (Волинська область); у Луцьку та Устилузі відбуваються фестивалі «Стравинський та Україна». Тв.: Хроника моей жизни. Л., 1963; Диалоги. Воспоминания. Размышления. Комментарии. Л., 1971; Письма Стравинского. В кн.: И.Ф. Стравинский: Статьи и материалы. Л., 1973; Статьи. Воспоминания. М., 1985; Переписка с русскими корреспондентами: Материалы к биографии, т. 1—3. М., 1998—2003; Игорь Стравинский. Хроника. Поэтика. М., 2004. Нотографія: Ярустовский Б.М. Игорь Стравинский. Л., 1982. Літ.: Ярустовский Б.М. Игорь Стравинский: Краткий очерк жизни и творчества. М., 1964 (2-ге вид. — М., 1969; 3-тє вид. — Л., 1982); Смирнов В.В. Творческое формирование И.Ф. Стравинского. Л., 1970; Асафьев Б.В. Книга о Стравинском. Л., 1977; Беляев В.М. Мусоргский, Скрябин, Стравинский. Л., 1977; Stravinsky in Pictures and Documents. New York, 1978; Друскин М.С. Игорь Стравинский: Личность. Творчество. Взгляды. Л., 1982; Фіяла Ю. Ігор Стравинський: Естетика, творчість, безсмертя. «Сучасність», 1983, № 1—2; Ярмусь С.І. І.Ф. Стравинський в Устилузі. В кн.: Минуле і сучасне Волині: Історичні постаті краю… Луцьк, 1991; Walsh S. The Music of Stravinsky. Oxford, 1993; Огнєва О.Д. Музей І. Стравинського в Устилузі. Луцьк, 1994; Стравинський та Україна: Матеріали міжнародної конференції. К., 1996; Зінченко А. Подільські акорди Ігоря Стравинського. В кн.: Зінченко А. Поділля. К., 1998; Щукин А.Н. Самые знаменитые люди России, т. 2. М., 1999; Ладвинская А.А. 70 знаменитых композиторов: Судьба и творчество. Донецк, 2006; Абліцов В. Галактика «Україна». К., 2007; Шульгіна В.Д. Українські джерела в творчості Ігоря Стравинського. В кн.: Шульгіна В.Д. Нариси історії української музичної культури: Джерелознавчий пошук. К., 2007; Кульова В. «Райський куточок для творчості» [с. Устилуг]. В кн.: Зрослись душею, сплелись корінням. К., 2008; Огнєва О. Луцькі
адреси Ігоря Стравинського. В кн.: Старий Луцьк, вип. 4. Луцьк, 2008; Малеончук Г. Музей Ігоря Стравинського в Устилузі очима сучасників. В кн.: Музикознавчі студії: Збірник наукових праць, вип. 7. Луцьк, 2011. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТРАВИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
