СТОВП’Є — архітектурно-археол. пам’ятка, оборонно-культовий комплекс давньорус. часу. Розташов. за 10 км на пн. зх. від м. Хелм (Холм), у с. Стовп’є Люблінського воєводства (Польща), на лівому березі р. Гарка (прит. Угерки, бас. Вісли). Являє собою городище (пагорб висотою 4—5 м і площею понад 400 м2), впритул до якого
стоїть мурована башта-«стовп». Башта в плані прямокутна зовні (5,7H6,3 м) і кругла всередині, збереглася на висоту до 19,5 м. Мала 4 яруси, найвищий з яких становив 8-кутне в плані приміщення з апсидою й виконував функцію каплиці. Уперше згадано в Галицько-Волинському літописі під 6712 (насправді під 1208 або 1210), коли краківський кн. Лєшек Білий змусив кн. Олександра Всеволодича передати кн. Васильку Романовичу Белз в обмін на Угровськ, Верещин (нині село Люблінського воєводства), С. та Комов (нині с. Кумув Люблінського воєводства). Невдовзі Олександр Всеволодич втратив ці «городи», бо вже 1217/18 їх відбив у того ж Лєшека Білого кн. Данило Романович (див. Данило Галицький). Поодинокі згадки топоніма Стовп’є трапляються і в істор. джерелах 14—16 ст. 2003—05 польс. вчені комплексно дослідили залишки С., реконструювавши всі етапи історії цієї пам’ятки. С., судячи з усього, було зведено як фортецю на волинсько-польс. прикордонні ще на рубежі 12—13 ст. волин. князем Романом Мстиславичем. Ґрунтовної перебудови С. зазнало приблизно в 1230-ті рр., одночасно зі спорудженням князівської резиденції — Холма. У цей час С. функціонує як укріплений монастир. Висловлене припущення, що на цьому етапі своєї історії С. було монастирем-резиденцією вдови Романа Мстиславича Анни, яка, згідно із джерелами, від 1220-х рр. і до самої смерті (1253/54) була монахинею. 3-й етап історії пам’ятки розпочався в 1280-ті рр., коли споруди були значно перебудовані та розширені. Саме цей період характеризується черговим загостренням взаємин між Романовичами та польс. князями. Та вже на рубежі 13—14 ст. С. зазнало руйнівної пожежі і в подальшому не відновлювалося. Літ.: Раппопорт П.А. Волынские башни. В кн.: Материалы и исследования по археологии СССР, № 31. М., 1952; Антипов И.В. Древнерусская архитектура второй половины XIII — первой трети XIV в.: Каталог памятников. СПб., 2000; Zesp\» wieуowy w Sto»piu: Badania 2003—2005. Warszawa, 2009. Даріуш Домбровський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТОВП’Є» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
