СТЕЦЬКО Ярослав Семенович (псевдоніми і криптоніми — Б.Озерський, Б.О., Є.Орловський, Є.О., С.Осінський, С.О., Аскольд, Зиновій Карбович, З.К., Ю.Підлісецький; 19.01.1912—05. 07.1986) — ідеолог Організації українських націоналістів, учасник визвол. змагань 1940—50-х рр. Чоловік Я.Й.Стецько. Н. в м. Тернопіль у сім’ї священика о. Семена і Теодозії з роду Чубатих. За-
кінчив Терноп. г-зію. Навч. на правничому та філос. ф-тах Краківського і Львів. ун-тів. Учасник нелегальної орг-ції «Українська націоналістична молодь», член Української військової організації та ОУН (з 1929). Член Крайової екзекутиви й ідеологічний референт ОУН (з 1932). Редактор перших підпільних видань ОУН «Бюлетень Крайової екзекутиви ОУН на західних українських землях», «Юнак» і «Юнацтво». Політв’язень польс. тюрем (1934— 37). Після звільнення з в’язниці виїхав за кордон. Організатор і учасник Рим. Великого збору ОУН (1939). Заст. голови Проводу ОУН(б) (1940). Учасник 2-го Великого збору ОУН(б) (квітень 1941). З початком радянсько-нім. війни повернувся до Львова. Один з ініціаторів скликання Нац. зборів і проголошення Акта Тридцятого червня 1941. Голова Українського державного правління (1941). Ув’язнений нацистами в концтаборі Заксенгаузен за відмову відкликати Акт проголошення незалежної Укр. Д-ви (1941—44). Наприкінці 1944 працював в Укр. нац. к-ті. 1945 на Крайовій конференції обраний членом Бюро Проводу ОУН(б). Керівник сектору зовн. політики Закордонних частин ОУН (1946—53). 1968 обраний головою Проводу ОУН(б), який очолював до кінця свого життя. Як президент Антибільшовицького блоку народів (АБН; 1946—86) проводив активну політику щодо координації дій світ. антикомуніст. орг-цій та об’єднань. Підписав угоду про співпрацю з Китайс. антикомуніст. лігою, заснував у Тайпеї (Тайвань) місію АБН (1957—60), згодом — представництво АБН, сприяв заснуванню в Токіо (Японія) Світ. антикомуніст. ліги (1970) та став членом її Екзекутиви. Ініціював створення Європ. ради свободи (ЄРС), обраний членом Почесної президії ЄРС (1968—74). Довголітній співробітник час. «Визвольний шлях». Автор книг «30 червня 1941» (1967) та «Українська визвольна концепція» (т. 1—2, 1987), чисельних статей і брошур: «Сила — головний аргумент проти Росії» (1954), «Ідейно-політичний резистанс організованого ук-
раїнського підпілля» (1954), «Міжнароднє становище і українська справа» (1955), «Бунт проти матеріялізму» (1959) та ін. — програмних праць і документів ОУН(б) і АБН. П. у м. Мюнхен (ФРН), похований на місц. кладовищі Вальдфрідгоф. Літ.: «Визвольний шлях» (Лондон), 1986, № 8; Малий словник історії України. К., 1997; Рог В. Вірний син України: До 90-ліття з дня народження Ярослава Стецька. «Народна газета», 2002, № 3 (530), 24—30 січня; Зварич Р. Невідомий Ярослав Стецько: Голова революційної ОУН у спогадах його особистого секретаря Романа Зварича. «Україна молода», 2002, 1 лютого; Гурик М. Еміграційна діяльність Ярослава Стецька (1967— 1968 рр.). В кн.: Наукові записки: Серія: Історія [Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка], вип. 3. Тернопіль, 2009; Мельничук Б. та ін. Великий українець із Тернополя: Ярослав Стецько: Життєвий шлях Провідника ОУН. Тернопіль, 2010; Ярослав Стецько («Аскольд», «З. Карбович», «Б. Озерський», «Є. Орловський») — визначний український політичний і державний діяч [біографічна довідка]. В кн.: Український націоналізм: Антологія, т. 1. К., 2010. О.Й. Стасюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стецько Ярослав Семенович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
