СТЕПАНЬ — с-ще міськ. типу Сарненського р-ну Рівненської області. Розташов. на лівому березі р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Населення 4 тис. осіб (2001). За археол. даними, місто виникло у 12—13 ст. Уперше згадується в Галицько-Волинському літописі при описі подій зими 1289/90, коли помер степанський князь Іван Глібович і почав княжити його син Володимир. Імовірно, ці володарі Степанського удільного князівства походили від турово-пінських князів (див. Туровське князівство). З кінця 14 ст. в джерелах знову з’являються степанські князі невідомого походження Семен (згадується під 1387) та його син Іван (поч. 15 ст.), які були васалами володарів Волин. землі. Після смерті кн. Івана Семеновича С. перейшла до князів Гольшанських, а 1511 — до князів Острозьких. Із центру удільного князівства С. перетворилася на приватновласницьке місто Волин. землі (з 1569 — у Луцькому повіті Волинського воєводства). З 1620 містом володіли князі Заславські, пізніше — князі Любомирські, Сангушки, магнати Потоцькі, Ворцелі та ін. 1507 було збудовано замок. До 1570 поблизу С. засновано Свято-Михайлівський монастир. У 16 — 1-й пол. 17 ст. місто переживало підйом: якщо 1583 в С. було 428 димів, то 1629 — уже 636. Існувало кілька ремісничих цехів. У часи Національної революції 1648—1676 під С. 1648 козац. загін зазнав поразки від С.Чарнецького. 1649, 1657 і 1658—59 місто
Степань. Свято-Троїцька церква. Фото початку 21 ст.
захоплювали козац. загони. Під час Північної війни 1700—1721 в 1705 у С. зупинялося швед. військо на чолі з королем Карлом XII. Після 3-го поділу Речі Посполитої (1795) С. увійшла до складу Рос. імперії, з 1797 належала до Ровенського пов. Волинської губернії. 1868 варшавські підприємці Й.Блох і В.Рау розпочали масштабну експлуатацію навколишніх лісів, на базі яких організували у С. вир-во лісоматеріалів, паркету, столярних виробів. 1897 в містечку було більше 5 тис. мешканців. 1918—20 влада в С. не раз змінювалася. З вересня 1920 остаточно було встановлено владу Польщі. У міжвоєнний період С. була центром гміни Ровенського (від 1925 — Костопільського) повіту Волин. воєводства. З вересня 1939 С. — у складі УРСР, з січня 1940 — райцентр. Під час гітлерівської окупації (17 липня 1941 — 14 січня 1944) у С. існувало гетто, де в серпні 1942 було знищено бл. 3 тис. євреїв. На 1945 в С. налічувалося 2,1 тис. мешканців. Від грудня 1962 селище підпорядковане Сарненському р-ну Ровенської (нині Рівненської) обл. 1965 відкрито будинок відпочинку, перепрофільований 1975 в санаторій «Горинь» (на базі джерела мінеральної води). Пам’ятки історії та к-ри: замчище (земляні вали) 16—17 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТЕПАНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
