СТАХАНОВ Олексій Григорович (03.01.1906(21.12.1905)—05.11. 1977) — шахтар, ініціатор масового руху новаторів вир-ва. Герой Соц. Праці (1970). Н. в с. Лугова (нині село Липецької обл., РФ) в бідняцькій родині селянина. 1914—26 був батраком на селі. З 1927 працював на шахті «Центральна-Ірміне» в м. Кадіївка (нині м. Стаханов Луган. обл.) коногоном, кріпильником, відгрібальником, з 1933 — вибійником. Плекав мрію заробити грошей на коня, щоб допомогти родині. За підтримки парт. працівників (зокрема парторга шахти К.Петрова) в ніч на 31 серпня 1935 встановив світ. рекорд видобутку вугілля відбійним молотком: за 6 годин нарубав 102 т вугілля, що перевищувало денну норму на 1350 %. Він працював лише відбійним молотком, за ним йшли два шахтарі, які розширювали забій та кріпили стіни. Насправді це було відвертим порушенням техніки безпеки, що існувала на той час. Але наступного дня місц. парт. працівники нагородили С. квартирою, виїзним конем, машиною. За ініціативи секретаря Донец. обкому КП(б)У С.Саркісова газ. «Правда» поширила інформацію щодо рекорду на всю країну. Через кілька днів, 19 вересня 1935, С. видобув 227 т вугілля і встановив новий рекорд. Унаслідок потужної пропагандистської кампанії С. швидко перетворили на зачинателя «стахановського руху». У квітні 1936 його призначили інструктором тресту «Кадієввугілля» з впровадження передових методів праці. Він став членом КП(б)У. 1936—41 навч. в Промакадемії. 1941—42 працював нач. шахти № 31 в м. Караганда (Казахстан), з 1943 — у мін-ві ву-
гільної пром-сті СРСР. Відсутність організаторських здібностей та професійних якостей не давали йому можливості ефективно працювати на високих посадах, тому 1957 його повернули на Донбас, де він спочатку працював заст. керівника тресту «Чистяковантрацит», з 1959 — помічником гол. інженера шахтоуправління № 2/43 тресту «Торезантрацит» (Донецька область). З 1974 — на пенсії. Депутат ВР СРСР (1937—46). П. у м. Торез. Тв.: Жизнь шахтерская. К., 1986. Літ.: Гершберг С.Р. Стаханов и стахановцы. М., 1985; Шикман А.П. Деятели отечественной истории: Биографический справочник. М., 1997; Сапицкий К.Ф. Уголь: Повесть, рассказы, юморески, пьеса об Алексее Стаханове. Донецк, 1999; Залесский К.А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000. В.Ю. Васильєв.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАХАНОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
