СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ — у 14—18 ст. в Королівстві Польському, Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій та на укр. землях, що входили до їх складу, королів. (великокнязівські), пізніше (після 1590) — держ. (скарбові) маєтності — міста, села, замки, ліси, ставки, орні землі, пустоші, — адміністративно-територіально об’єднані в староства, які за привілеєм короля та згодою вального сейму передавалися в тимчасове або пожиттєве володіння магнатам і шляхті. Назва походить від посади королівського намісника — старости. Поява С.м. пов’язана зі змінами в системі винагород за справляння гродського старостинського уряду. Надання гродським старостам в якості оплати за службу права на пожиттєве володіння підпорядкованими староствами внесло в їхню діяльність елемент досить великої особистої зацікавленості. Староста став розглядати їх як свою власність, а вся його госп. діяльність спрямовувалася на одержання більших прибутків за рахунок підвищення рівня визиску селян, збільшення митних зборів, захоплення міських та приватно-шляхетських володінь, обмеження привілеїв міщан тощо. З часом гродські старости, обіймаючи по кілька держ. посад, не виконували особисто навіть покладених на них суд. функцій. Магнати-урядовці прагнули зосередити у своїх руках по кілька гродових староств, передаючи їх у спадок своїм синам через уступне право на старостинський уряд. Маючи великі володіння, старости лише зрідка з’являлись у своїх маєтностях, передавши їх у руки адміністраторів або пускаючи у вільний обіг-оренду (повну чи часткову), заставу і навіть продаж. У результаті госп. стан старостинських маєтків суттєво погіршувався, відбувався процес їх подрібнення, падав оборонний потенціал замків,
скарбові надходження з королівщин скорочувалися. У 18 ст. кварта (п’ята частина прибутків у держ. скарбницю) становила лише 5 % від заг. прибутків староств. Попри всі ці обставини і на схилку Речі Посполитої надходження зі староств укр. воєводств були значно більшими в порівнянні зі староствами коронних земель. Літ.: Jab»onowski A. Starostwa ukrainne: оr\d»a dziejowe, t. 5. Warszawa, 1877; Falniowska-Gradowska A. Kr\lewszczyzny i starostowie w dawnej Rzeczypospolitej. Wroc»aw—Krak\w, 1984; Bardach J. та ін. Historia paЅstwa i prawa polskiego. Warszawa, 1994; 2001; Грушевський М.С. Барське староство: Історичні нариси (XV—XVIII ст.). Львів, 1996. Р.В. Майборода.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
