СТАРОБІЛЬСЬКИЙ ТАБІР ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ — табір для утримання військовополонених польс. армії, захоплених під час вступу військ Червоної армії на територію Західної України після 17 вересня 1939. Створений 19 вересня 1939 згідно з наказом № 0308 наркома внутр. справ СРСР Л.Берії у складі Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР. Дислокувався в м. Старобільськ на території колиш. жін. монастиря. Начальником табору був призначений капітан держбезпеки О.Бережков, комісаром — батальйонний комісар М.Кіршин. Штат табору передбачав 134 штатні одиниці: начальник, його заступник і помічник, комісар, 3 чергових коменданти, канцелярія із 12 осіб, відділення: особливе — 9 осіб, політичне — 7, обліково-розподільче — 13, постачання — 19, фінансів — 5, санітарне — 7, пожежна команда — 9, охорона — 46 осіб. Загалом з 23 вересня по 16 листопада 1939 через табір пройшло 11 262 особи. Відповідно до директиви наркома внутр. справ СРСР Л.Берії від 3 жовтня 1939 в табір направлялися лише генерали, офіцери, військ. та держ. чиновники. Спочатку табір був перевантажений — більшість військовополонених розміщувалися в палатках, землянках. Навіть після відправки з табору рядового та унтер-офіцерського складу на одного військовополоненого офіцера припадало 1,25 м2 площі. Дещо краще утримувалися генерали. В їхніх приміщеннях були ліжка, столи, стільці, шафи. Для старших офіцерів передбачалися ліжка у два яруси. Перевірки кер-ва Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР показали, що військовополонені не отримували передбаче-
ної норми харчування, необхідного санітарного забезпечення. Співробітники табору постійно проводили з в’язнями політбесіди, читки газет та журналів, демонструвалися рад. кінофільми. Станом на 29 грудня 1939 в таборі утримувалося 3945 офіцерів, із них кадрових — 2429, запасу — 1516, на 15 січня 1940 налічувалося 3916 в’язнів, із них віком 18—25 років — 105 осіб, 25—30 років — 695, 30—40 років — 1441, 40—50 років — 1196, 50—60 років — 454, від 60 років — 25 осіб. Станом на 16 березня 1940 в таборі перебували 3896 в’язнів. Згідно з постановою політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 спец. трійкою у складі В.Меркулова, Б.Кобулова і Л.Баштакова польс. військовополонені були засуджені до смерті. Усього відповідно до записки голови КДБ СРСР при РМ СРСР О.Шелепіна від 3 березня 1959 р. 3820 в’язнів Старобільського табору були вивезені до м. Харків, де були розстріляні у внутр. тюрмі Управління НКВС по Харків. обл. і поховані за 1,5 км від с. П’ятихатки (нині у складі м. Харків). Протягом 1990-х рр. проводилися розкопки на місці поховання польс. військовополонених. 2000 тут був споруджений меморіальний комплекс. Літ.: Органы государственной безопасности СССР в Великой Отечественной войне, т. 1, кн. 1. М., 1995; Катынь: Пленники необъявленной войны: Документы и материалы. М., 1999. Р.Ю. Подкур.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОБІЛЬСЬКИЙ ТАБІР ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»