СТАРА ВИЖІВКА (до 1946 — Стара Вижва) — с-ще міськ. типу Волинської області, райцентр. Розташов. на р. Вижівка (раніше Вижва; прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Населення 5,1 тис. осіб (2011). Відоме з 16 ст. Входило до складу Володимирського пов. Волинського воєводства. Після 3-го поділу Речі Посполитої 1795 (див. Поділи Польщі 1771, 1793, 1795) — у складі Ковельського пов. Волинської губернії. 1873 біля села пройшла залізниця Ковель — Брест (нині місто в Білорусі) та було відкрито залізничну ст. Вижва. З серпня 1915 до кінця 1918 окуповане німецькими військами, з весни 1919 — польськими. За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 — у складі Польщі (у Волин. воєводстві). З вересня 1939 — у складі УРСР. З 27 червня 1941 до 19 липня 1944 окуповане гітлерівцями. 7 червня 1946 в С.В. перенесено центр Седлищенського р-ну, який було перейменовано на Старовижівський (район було ліквідовано 1963 і відновлено 1966). Статус с-ща міськ. типу надано 1957. За 5 км на пд. від С.В. — село Нова Вижва. Цей населений пункт заснований 1508 як місто Вижва і зберігав статус міста/містечка до 1940.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРА ВИЖІВКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
