СТАНІСЛАВ — легендарний київ. князь, відомий за літописним оповіданням про походи литовців на чолі з Гедиміном на Волинь та Київщину (див. Гедиміна походи на Волинь і Київщину 1323 і 1324). Згідно із цим переказом володар Литви зіткнувся зі С. і його союзниками під Білгородом, де завдав йому нищівної поразки. С. утік до Брянська (нині місто в РФ), кинувши Київську землю напризволяще, що й визначило долю Києва та його «пригородків», мешканці яких добровільно піддалися вел. кн. литов. Гедиміну. Той посадив у Києві кн. Ольгимонта Гольшанського; вигнанець же С. одружився з дочкою вел. кн. рязанського Івана Ярославича і після смерті останнього закнязював у Рязані.
У наук. літературі С. інколи ототожнюється з Федором Київським або ж ідентифікується як батько згаданого в Любецькому синодику кн. Іоанна Станіславовича. Та попри ці спроби довести історичність даного літописного персонажа видається за очевидне, що як він сам, так і все оповідання в цілому є вигадкою білорусько-литов. книжників 16 ст., спрямованою на доведення істор. права Литви на інкорпоровані в 14 ст. укр. землі та уславлення роду князів Гольшанських. Літ.: Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. К., 1891; Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли, т. 1: Литовский период. Одесса, 1912; Русина О.В. Київська виправа Гедиміна. «ЗНТШ», 1996, т. 231; Її ж. Студії з історії Києва та Київської землі. К., 2005. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАНІСЛАВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
