СТАВРОВЕЦЬКИЙ-ТРАНКВІЛІОН Кирило (р. н. невід. — п. 1646) — письменник, богослов, освіт. діяч. Походив із галицької шляхти. Писав під псевдонімом «Транквіліон» (латиною — «спокійний»). Вважається, що С.-Т. навч. у Львівській братській школі, а також був там учителем. У грудні 1589 він вітав константиноп. патріарха Єремію II Траноса промовою грец. мовою. Внаслідок конфлікту Львівського братства із львів. єпископом Г.Балабаном наприкінці 1591 змушений переїхати до Вільна (нині м. Вільнюс), де став викладачем у братській школі (імовірно, викладав і в Острозі). 1618 став ігуменом Унівського монастиря, а 1619 — Любарського Свято-Георгієвського монастиря. Існує версія, що це був Кирило, у чернецтві Кипріян, член Острозького гуртка. С.-Т. 1621—25 був проповідником у Замості (нині м. Замость Люблінського воєводства, Польща), на поч. 1626 прийняв унію. 25 березня 1626 був призначений унійним архімандритом Чернігівського Єлецького Свято-Успенського монастиря. Заснував власну друкарню, котра діяла в різних містах, видав у ній свої гол. твори: «Зерцало богословия» (Почаїв, 1618; перевидане в Уневі 1679 і 1692), «Євангеліе учителное албо казання» (Рахманів, 1619; перевидане в Уневі 1696 і 1697), «Перло многоцінноє» (Чернігів, 1646, перевидане в Могильові 1699). С.-Т. довільно трактував Святе Письмо, занадто довіряв апокрифам, за що його «Євангеліе учителное» було засуджене правосл.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАВРОВЕЦЬКИЙ-ТРАНКВІЛІОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
