«СПІВДРУЖНІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО НАРОДУ» («Спілка польського люду», «Stowarzyszenie Ludu Polskiego») — таємна польс. радикальна орг-ція, спрямована на революц. відродження Речі Посполитої. Утворена 1835 у Кракові за опертя на тенденції «Молодої Польщі». Тривалим лідером був С.Гощинський. Гол. метою визначала боротьбу за незалежність Речі Посполитої в кордонах до 1772 з гарантією громадян. прав. Декларувала потребу волевиявлення співвітчизників, забезпечення побудови нар. влади на основі заг. виборів. Спершу мала прихильників переважно серед міськ. населення, із вклю-
ченням до проводу таких діячів, як Ф.Бобинський, Ш.Конарський та ін., згодом поширила сфери впливу на різні верстви, зокрема й на шляхту Правобережної України. В цілому прагнула охопити своєю мережею 5 умовно окреслених провінцій: 1) терен Царства Польського; 2) Литву, Білорусь, Волинь, Поділля, Київщину; 3) Краківську округу; 4) Галичину; 5) регіон Великого князівства Познанського. У Галичині розгорнула агітацію поміж гірників і селян, демонструвавши «братання» із простолюдом і висунувши обіцянки домогтися скасування кріпацтва й запровадження перерозподілу земель на користь трудівників. Пильну увагу приділяла освіті, гурткам учнівської молоді, жін. осередкам. Закликала до зміни держ. ладу та знищення привілеїв. На майбутнє планувалися замахи на імп. Миколу I й намісника Царства Польського кн. І.Паскевича. 1836 був здійснений терористичний акт — убивство викритого в ній урядового агента, що спричинило репресії з боку властей і, як наслідок, після вступу до Краківської республіки окупаційного війська — передислокацію С.Гощинського до Львова й улаштування там оновленого кер-ва, в т. ч. за участі Ш.Конарського, Л.Залєського, Ф.Смольки. Принципи статутних документів т-ва супроводжено епіграфами-гаслами «Через народ — для народу» та «Свобода, рівність, братерство», а також констатацією, що «Співдружність польського народу є згуртуванням моральних і фізичних сил на всьому просторі незалежної Польщі». Викладено погляд, що люди та народи — єдина родина, тож мають шанувати одне одного, надавати взаємодопомогу в обстоюванні свободи. Відтак проголошувалося, що «людина, сім’я, каста й навіть нація у прагненні поневолити перетворюється на ворога всіх народів, тобто поспіль людського загалу, і те народи повинні переслідувати». Слідом за арештом Ш.Конарського рос., австрійс. і прусська поліції координували свої зусил-
ля на викритті «Співдружності», протягом 1838—42 її було розгромлено. Літ.: Kieniewicz S. Konspiracje Galicyjskie (1831—1845). Warszawa, 1950; Смирнов А.Ф. Революционные связи народов России и Польши: 30—60 годы ХIХ века. М., 1962; Лебедева Г.М. Новые материалы о «Содружестве польского народа» и Шимоне Конарском. В кн.: Из истории общественно-политического движения в России ХIХ в. М., 1967; Марахов Г.И. Деятельность «Содружества польского народа» на Правобережной Украине в 1835—1839 гг. В кн.: Связи революционеров России и Польши в ХIХ — начале ХХ в. М., 1968; Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів: 1826— 1850. К., 1971; єopuszaЅski B. Stowarzyszenie Ludu Polskiego (1835—1841). Krak\w, 1975; Skowronek J. Od konspiracji do kapitulacji. Warszawa, 1989. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СПІВДРУЖНІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО НАРОДУ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
