СОХАНЬ Павло Степанович (н. 18.11.1926) — історик, фахівець з історії міжнар. зв’язків України, країн Пд.-Сх. Європи, передусім Болгарії, організатор археогр. діяльності в Україні, джерелознавець. Чл.-кор. АН УРСР (1985; нині НАН України), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1995), академік Міжнар. слов’ян. АН (1997). Професор (1981). Засл. діяч н. і т. України (1997). Н. в с. Новоіванівка (нині село Білопільського р-ну Сум. обл.). Учасник бойових дій Другої світової війни. 1953 закінчив Харків. пед. ін-т, 1963 — аспірантуру Ін-ту історії АН УРСР. Із 1956 — на викладацькій роботі. Канд. дис. на тему: «Полум’яний революціонер: Життя та революційна діяльність Георгія Димитрова» (1963), докторська дис. на тему: «Економіч-
не, науково-технічне і культурне співробітництво СРСР і Народної Республіки Болгарія та участь у ньому Української РСР: 1944— 1970 рр.» (1973). Із 1963 працював в Ін-ті історії АН УРСР: 1974—91 — заст. директора з наук. роботи, 1988—91 — зав. відділу історії міжнар. зв’язків України. Із 1987 — голова відновленої Археографічної комісії АН УРСР. Із 1991 — директор Інституту української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України. Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Почесний член Болг. філол. т-ва (1986), президент т-ва «Україна—Болгарія» (із 1991). Лауреат премії Президії АН УРСР ім. Д.Мануїльського (1976), Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1980), премії НАН України ім. М.Грушевського (1993). Нагороджений орденом Вітчизн. війни, болг. орденом Кирила і Мефодія 1-го ст. (1973), орденами «Знак пошани» (1986), Ярослава Мудрого 5-го ст. (2006), Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1976), п’ятьма болг. медалями, ін. нагородами, медаллю НАН України «За наукові досягнення» (2011). Праці: Пламенный революционер: Жизнь и революционная деятельность Г. Димитрова. К., 1962 (2-ге вид. — К., 1969); Социалистический интернационализм в действии (Украинская ССР в советско-болгарском экономическом, научно-техническом и культурном сотрудничестве: 1945—1965). К., 1969; Очерки истории украинско-болгарских связей. К., 1976; Очерци по истории на украинскобългарските връзки. София, 1979; Кирило-Мефодіївське товариство, т. 1— 3. К., 1990 (гол. ред.); Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1—3. К., 1990—92 (відп. ред.); Грушевський М. Історія України-Руси, т. 1— 11. К., 1991—98 (голова редколегії); Український археографічний щорічник. К., 1992 (відп. ред.); М.С. Грушевський і Academia: Ідея, змагання, діяльність. К., 1993; Архів Коша Нової Запорозької Січі. К., 1998 (голова редколегії); Михайло Грушевський. Твори у 50-ти томах. Львів, 2002 (гол. ред.). Літ.: Павло Степанович Сохань: До 70-річчя від дня народження та 40-річчя наукової діяльності. К., 1996; Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушев-
ського НАН України (1991—2011). К., 2011. О.О. Маврін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОХАНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
