СОНЕВИЦЬКИЙ Леонід Михайлович (25.04.1922—06.08.1966) — історик, педагог, редактор. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Амер. істор. асоціації, чл.-кор. Української вільної академії наук (1956). Син професора М.Соневицького. Н. в м. Чортків. Закінчив г-зію у Львові (1940). Навч. на істор. ф-ті в ун-тах Львова (1940—41), Відня (1945—46), Мюнхена (Німеччина; Український вільний університет, 1946—48). Отримав диплом д-ра філософії в галузі історії України (14 травня 1948). Працював асистентом кафедри історії України УВУ (1948—50), секретарем істор. комісії НТШ в Європі (1949—50), секретарем Церковно-археогр. комісії при Апо-
стольській візитатурі в Зх. Європі (1949—50). Емігрував у США, займався фізичною працею, вчився на ф-ті політ. наук Колумбійського ун-ту в Нью-Йорку (1952—53, 1957—59), де дістав ступінь магістра з політології (історія Сх. Європи). Працював секретарем, а потім заст. голови Істор. секції ВУАН (1951—61), секретарем управи УВАН (із 1954) і редактором журналу УВАН «The Annals» (із 1959). 1958—61 активно співробітничав з «Енциклопедією українознавства». 1960—61 викладав істор. дисципліни в Сетон-Хол ун-ті. 1963 отримав ступінь магістра з бібліотекознавства і почав працювати бібліотекарем у Бруклінському коледжі. Досліджував історію укр. церкви 15—18 ст., дипломатично-політ. історію України 20 ст., укр. історіографію. Друкувався переважно у виданнях УВАН; багато наук. праць С. залишилися в рукописах. П. у м. Нью-Йорк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОНЕВИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
