СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937—1938 — масові розстріли соловецьких в’язнів (див. Соловки). 16 серпня 1937 з’явилася спец. директива наркома внутр. справ СРСР М.Єжова № 59190:
«1. Із 25 серпня розпочати й у двомісячний термін закінчити операцію по репресуванню найбільш активних контрреволюційних елементів із числа утримуваних у тюрмах ГУДБ (Головного управління державної безпеки. — Авт.), засуджених за шпигунську, диверсійну, терористичну, повстанську і бандитську діяльність, а також членів антирадянських партій (троцькістів, есерів, грузмеків, дашнаків, ітихатистів, мусаватистів тощо) та інших контрреволюціонерів, які проводять в тюрмах ГУДБ активну антирадянську роботу. У Соловецькій тюрмі ГУДБ репресуванню піддати також бандитів і карні елементи, які ведуть у тюрмі злочинну роботу. 2. Всі перераховані контингенти після розгляду їхніх справ на Трійках при УНКВС (Управліннях НКВС. — Авт.) підлягають розстрілу. 3. Вам для Соловецької тюрми затверджено для репресування 1200 осіб». 19 серпня 1937 ця директива надійшла в Ленінград (нині м. Санкт-Петербург), і начальник Управління НКВС по Ленінгр. обл. РРФСР Л.Заковський передав її для виконання своєму заступникові В.Гаріну. У серпні та вересні кер-во й оперчекістська частина Соловецької тюрми підготували й передали в Ленінград 1116 довідок і тюремних справ на в’язнів, які підлягали розстрілу. Потім були складені «розстрільні» протоколи. 16 жовтня 1937 Л.Заковський надіслав заступникові начальника адміністративно-госп. управління Управління НКВС по Ленінгр. обл. капітану держ. безпеки М.Матвєєву розпорядження: «Предлагается осужденных Особой Тройкой УНКВД ЛО согласно прилагаемых к сему копий протоколов Тройки за №№ 81, 82, 83, 84 и 85 от 9, 10 и 14 октября с/г — ВСЕГО в количестве 1116 человек РАССТРЕЛЯТЬ. Для этой цели Вам надлежит немедленно выехать в г. Кемь и связавшись с Начальником Соловецкой тюрьмы ГУГБ Ст. Майором Госбезопасности т. Апетер, которому одновременно с этим даются указания о выдаче осужденных, — привести приго-
вора в исполнение согласно данных Вам лично указаний. Исполнение донесите, представив по возвращении акты». Перший розстріл відбувся 27 жовтня — 4 листопада 1937. Цю каральну акцію було проведено на підставі рішення особливої трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. (протоколи № 81— 85). «Розстрільні» протоколи трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. підписав Л.Заковський (справжнє ім’я — Генріх Штубіс). Усю 2-гу пол. 1937 він керував каральними акціями по Ленінгр. обл. Для цього було створено особливу трійку під головуванням Л.Заковського. До неї входили 2-й секретар Ленінгр. обкому ВКП(б) П.Смородін, обласний прокурор Б.Позерн. Діяла й особлива трійка при обласному Управлінні НКВС. У жовтні 1937 Л.Заковський разом зі своїм заступником старшим майором держ. безпеки В.Гаріним та прокурором Б.Позерном розпочав «чистку» Соловецької в’язниці особливого призначення ГУДБ НКВС СРСР (організовану з 20 лютого 1937). Серед тих, кому винесли смертний вирок, була велика група в’язнів-українців (М.Зеров, М.Куліш, Л.Курбас, А.Крушельницький, Мирослав Ірчан (Баб’юк), С.Рудницький, М.І.Яворський та ін.). Українці знаходилися на особливому обліку в таборі та були предметом окремої уваги спец. підрозділів Гулагу, таких як, скажімо, секретно-політ. відділ 3-ї частини 8-го Соловецького відділення Біломорсько-Балт. комбінату НКВС. «УНКР» — цю абревіатуру, що означала «Украинская националистическая контрреволюция», можна зустріти на більшості службових секретних документів, пов’язаних із долями в’язнів-українців. Із поч. 1937 простежується прагнення табірного кер-ва структурувати ті оцінки, думки, судження, що їх висловлювали в’язні у своєму середовищі. В одному з агентурних повідомлень від 23 лютого 1937 є такий висновок: «Стає очевидним, що в Кремлі (ідеться про центральну частину Соловецького монастиря. — Авт.) існує українська фашистська організація». В ін. агентурно-
Книга-мартиролог «Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937—1938 роках». Київ, 2003. Т. 1. Обкладинка.
му повідомленні в березні 1937 підкреслювалося: «Видно, що існує якась група — частину її членів ми знаємо — що згуртувалась як внутрішня еміграція, і живе яскраво визначеним і глибоко вкоріненним фашистським духом». Фактичним імпульсом до розстрілів було те, що з весни 1937, внаслідок різних операцій НКВС (див. «Єжовщина»), у таборах опинилися 700—800 тис. осіб. Вирішено було не лише задіяти цих в’язнів у різних видах праці, а й водночас «почистити» табори. У багатьох соловчан терміни ув’язнення добігали до кінця. Вихід на волю цих людей, засуджених у більшості за політ. статтями, був небажаний для режиму. Було ухвалене рішення «розвантажити» табори, на чому активно наполягав новий нарком внутр. справ СРСР М.Єжов (призначений у вересні 1936). Рішення про це було ухвалене моск. кер-вом у серпні 1937, і відразу його почали реалізовувати, розстрілявши не менше 30 тис. в’язнів. Для соловчан формально необхідно було створити нові справи, тепер уже табірні. Їх створили, поклавши в основу доноси табірних інформаторів. Збереглася складена навесні 1956 довідка, що фіксує механізм, за яким здійснювалися репресивні акції проти соловецьких в’язнів: «На осіб, які знаходилися в
ув’язненні в Соловецькій тюрмі чи Соловецьких ВТТ (виправнотрудових таборах. — Авт.), попереднє розслідування не проводилось, а за агентурними відомостями або за довідкою по старій слідчій справі виносилися на засідання Особливої трійки, яка й ухвалювала своє рішення». Ці матеріали стали основою для «розстрільних» протоколів. 1116 в’язнів було вивезено в урочище Сандармох під Медвеж’єгорськом (нині місто Республіки Карелія, РФ), фактично було знищено 1111 осіб. У кожній тюремній справі є документи за підписом капітана держ. безпеки М.Матвєєва, заст. начальника адміністративно-госп. частини Управління НКВС по Ленінгр. обл. Він особисто (іноді за допомогою помічника коменданта Управління НКВС по Ленінгр. обл. Ю.Алафера) в урочищі Сандармох (за протоколами № 81—85) щодня розстрілював по 200—250 в’язнів. Згодом сам М.Матвєєв був репресований, однак не за політ. обвинуваченнями. Ще 509 соловецьких в’язнів, засуджених за протоколами № 134, 198, 199, 303 засідання особливої трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл., були знищені в січні 1938. За наявною версією, цих в’язнів, серед яких також було чимало відомих українців, розстріляли в пустоші Койранкангас під Токсово (нині с-ще міськ. типу Ленінгр. обл., РФ). Акти про виконання вироків цього разу підписані комендантом Управління НКВС по Ленінгр. обл. О.Полікарповим. Останню групу соловчан-в’язнів за протоколом № 303 від 14 лютого 1938 засідання особливої трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. розстріляли прямо на Соловках в районі «командировки» Ісаково. Підписав документи про розстріл заст. начальника 10-го відділу Гол. управління держ. безпеки майор держ. безпеки Микола (Лука) Антонов (Грицюк). Невдовзі розпочалися «чистки» тих, чиїми руками чинилися злочини. 16 квітня 1938 Л.Заковського усунули з усіх посад у НКВС, через чотири дні призначили начальником буд-ва Куйбишевського гідровузла, а ще через дев’ять днів заарештували.
701 СОЛОВЕЦЬКІ
702 СОЛОВЙОВ
С.М. Соловйов.
29 серпня 1938 Військ. колегія Верховного суду СРСР засудила Л.Заковського до смерті. Вирок було виконано того самого дня. Були знищені і його найближчі родичі. Те саме можна сказати і про ще двох виконавців соловецького злочину — І.Апетера і П.Раєвського. Перший, перед тим, як стати начальником Соловецької тюрми, 1934, працював начальником Санітарно-курортного відділу НКВС СРСР. Невдовзі після розстрільної акції, 26 грудня 1937, його звільнили з органів НКВС, а 22 серпня 1938 засудили до смерті. П.Раєвського звільнили з посади помічника начальника Соловецької тюрми особливого призначення в жовтні 1938. Із того часу він працював начальником Новочеркаської в’язниці НКВС. 10 листопада 1939 був заарештований і невдовзі страчений. О.Полікарпов після арешту М.Матвєєва написав передсмертного листа і застрелився. М.Антонов (Грицюк) 23 жовтня 1938 був заарештований і 22 лютого 1939 страчений. Тривалий час доля соловецьких в’язнів залишалася невідомою. 1 липня 1997 члени Петерб. науково-інформаційного центру «Меморіал» розпочали перші розкопки в урочищі Сандармох. 22 серпня 1998 тут було споруджено пам’ятник жертвам політ. репресій. Щорічно 5 серпня в Сандармосі проходять дні пам’яті, участь в яких беруть представники України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЛОВЕЦЬКІ РОЗСТРІЛИ 1937—1938» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
