СМИРНОВ Михайло Павлович (1833—13(01).02.1877) — історик. Професор (1865). Н. в м. СанктПетербург. Закінчив 3-тю Петерб. г-зію та історико-філол. відділення Гол. пед. ін-ту (1855)
в С.-Петербурзі. Учень Ф.Лоренца та М.Устрялова. 1854 відвідав Львів, де працював у місц. б-ках та архівах. Від 1855 — ад’юнкт Рішельєвського ліцею з рос. історії та статистики. 1861 виступив з актовою промовою «Спір між Литвою та Польщею про права на Волинь та Поділля». Екстраординарний (1865), ординарний (1868) професор рос. історії Новорос. ун-ту в Одесі. Очолював кафедру з рос. історії Новорос. ун-ту (1865—77). Захистив магістерську дис. на тему: «Доля Червоної, або Галицької Русі до її об’єднання з Польщею» (1860) в Петерб. ун-ті, докторську дис. на тему: «Ягелло—Яків—Владислав та перше об’єднання Литви з Польщею» (1868). Редактор «Записок Императорского Новороссийского университета» (1870—73). Від 1871 — декан, а упродовж 1874—77 — проректор Новорос. ун-ту. Опікувався справами незаможних студентів, зокрема прагнув за рахунок доброчинної допомоги надати їм дешеве житло. Викладав низку курсів з історії Литви, Зх. Русі (України та Білорусі) й Лівонського ордену в Новорос. ун-ті, котрі привернули увагу слухачів. Натомість лекції С. з рос. історії оцінювалися сучасниками як пересічні. У викладанні прагнув відійти від викладу історії з офіц. держ. канонів, зокрема включав до своїх лекцій своєрідні екскурси з нар. життя. Автор праць з історії укр. земель, зокрема Галичини, Волині та Поділля 14—16 ст. У своїх студіях обстоював право Росії на землі, які свого часу входили до складу давньорус. д-ви. Уважав, що в історії Галицько-Волин. Русі домінуючу роль відігравало місц. боярство. П. у м. Одеса.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Смирнов Михайло Павлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
