СЛУЦЬКИЙ Євген Євгенович (19 (07).04.1880—10.03.1948) — учений-економіст, математик, статистик. Професор, д-р фізикомат. н. Автор багатьох новітніх ідей і розробок у галузі екон. теорії та історії екон. думки, економетрії, мат. статистики, демографії та засновник праксеології. 1899 закінчив із золотою медаллю Житомир. класичну г-зію та вступив на мат. відділення фізико-мат. ф-ту Київ. ун-ту, з якого 1902 був виключений за «неблагонадійність». Продовжив освіту в Мюнхенському політех. ін-ті. 1905 знову вступив до Київ. ун-ту — на юрид. ф-т. Перша його праця «Теорія граничної корисності» (1910) була удостоєна університетської золотої медалі. Від 1913 до 1926 С. — викладач, доцент, професор Київ. комерційного ін-ту, брав активну участь у діяльності утвореної 1918 УАН; із 1923 очолював секцію теор. економії створеного 1920 Т-ва економістів. 1926 С. виїхав до Москви, де працював у ЦСУ СРСР та, за запрошенням М.Кондратьєва, у Кон’юнктурному ін-ті. Закриття 1930 цього ін-ту та арешт М.Кондратьєва примусили С. перейти до Центр. ін-ту експериментальної гідрології і метеорології. Від 1934 він працював у НДІ математики і механіки при Моск. ун-ті, де здобув ступінь д-ра фізико-мат. наук; 1938—48 працював у Мат. ін-ті імені В.Стєклова АН СРСР. Праця С. «Теорія кореляції та елементи вчення про криві розподілення» (1912) була визнана одним із найкращих підручників зі статистики. Його теорія стаціонарних випадкових (стохастичних) послідовностей увійшла до заг. теорії стаціонарних випадкових процесів A.Хінчина, яка є важливим відгалуженням сучасної теорії ймовірностей. В історію світ. екон. думки С. увійшов як автор праці «До тео-
Є.Є. Слуцький.
664 СЛУЦЬКИЙ
рії збалансованого бюджету споживача», опублікованої в Італії 1915, яка започаткувала якісно новий етап у розвитку теорії попиту. Праця увійшла до світ. наук. обігу тільки в 1930-ті рр. Всесвітнє визнання принесла С. праця «Складання випадкових причин як джерело циклічних процесів» (1927), в якій учений надав дослідженням кон’юнктурних коливань нового напряму: пояснював коливання екон. кон’юнктури не чинниками, що впливають на ділову активність (М.Туган-Барановський, М.Кондратьєв), а випадковими (стохастичними) процесами, які вивчає теорія ймовірностей. Висновки С. засвідчили необхідність перегляду спроб стат. доведення періодичних закономірностей в економіці, геофізиці, метеорології та ін. У 1920-ті рр. відкриття С. високо оцінили М.Кондратьєв, а також майбутній лауреат Нобелівської премії С.Кузнец. У 1930-ті рр. на основі «ефекту Слуцького—Юла» перший Нобелівський лауреат з економіки (1969) Р.Фріш (Норвегія) створив імпульсивно-поширювальний підхід до моделювання екон. циклів, який широко застосовується в науці (У.Мейєр, Дж.Кумінс, І.Венезіан, П.Чен та ін.). Нобелівські лауреати (2004) Ф.Кюдланд та Е.Прескотт (США) розробили методологію аналізу динамічних стохастичних моделей заг. рівноваги з раціональними очікуваннями агентів. Ще одна праця, яка принесла світ. визнання С., — «Етюд до проблеми будування формальнопраксеологічних засад економіки», опублікована в Києві 1926. С. започаткував нову галузь науки — праксеологію, змістом якої є методи визначення принципів раціональної людської діяльності за різних комбінацій умов. Праці: Теория предельной полезности. К., 1910; Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки. В кн.: Записки Соціально-економічного відділу ВУАН, т. 4. К., 1926; Сложение случайных причин, как источник циклических процессов. В кн.: Вопросы конъюнктуры, т. 3, вып. 1. М., 1927; Избранные труды: Теория вероятностей. Математическая статистика. М., 1960; К теории сбалансированного бюджета потребителя. В кн.: Экономико-математические методы. Народнохозяй-
ственные модели. Теоретические вопросы потребления, вып. 1. М., 1963. Літ.: Четвериков Н.С. Жизнь и научная деятельность Е.Е. Слуцкого (1880—1948). В кн.: Ученые записки по статистике, т. 5. М., 1959; Гнеденко Б. Евгений Евгеньевич Слуцкий (биографический очерк). В кн.: Слуцкий Е.Е. Избранные труды: Теория вероятностей. Математическая статистика. М., 1960; Аллен Р. Математическая экономия. М., 1963; Злупко С.М. Є.Є. Слуцький — український економіст-математик світової слави. «Економіка України», 1995, № 7; Горкіна Л.П. Слуцький Євген Євгенович (1880—1948). В кн.: Економічна енциклопедія, т. 3. К., 2002; Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. СПб., 2005; Є. Слуцький: Визнання. Творча спадщина з погляду сучасності. К., 2007. Л.П. Горкіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛУЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
