СЛОВАЦЬКИХ КУРГАНІВ КУЛЬТУРА — археол. к-ра ранньобронзової доби. Територія поширення охоплювала передгірські, частково гірські райони Закарпаття, у міжріччі Ужа (прит. Лаборця) та Латориці (прит. Бодрогу; обидві бас. Дунаю; Україна, Словаччина). Представлена курганними могильниками, розташов. на плоскогір’ях або в болотистій, тяжко доступній місцевості. На зазначених теренах відомо більше 200 курганів С.к.к. Могильні насипи мають діаметр 10—20 м, висоту 0,5—2 м. Поховання, кострище та супровідний інвентар залягали на рівні стародавнього горизонту. Інколи померлого клали до кам’яної скрині або до викопаної в материку ями. Поховальний обряд — скорчене тілопокладення або тілоспалення. Під могильним насипом перебувало одне поховання. Могильні «дари» дуже бідні: фрагменти кераміки, свердлені кам’яні та крем’яні сокири, ножі. Рідко трапляються цілі посудини (миски, кухлі, дзбанки), інколи прикрашені орнаментом у вигляді заштрихованих трикутників, відбитками шнура. Багато матеріалів С.к.к. є характерними для к-р шнурової кераміки (бойових сокир) культурно-історичної спільності та мають аналогії в сусідніх її групах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОВАЦЬКИХ КУРГАНІВ КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
