СЛІСАРЕНКО Олекса Андрійович (справжнє прізв. — Сніцар; другий псевд. — Омелько Буц; 28.03. 1891—03.11.1937) — поет, прозаїк, педагог. Н. в с. Канівцеве (нині село Великобурлуцького р-ну Харків. обл.) в сім’ї ремісника. Після церковноприходської школи навч. в Кучерівській та Харківській с.-г. школах (закінчив 1912) і зразу ж був мобілізований на військ. службу. Почав писати 1911, друкувався дуже рідко. Учасник Першої світової війни (1914—17), отримав звання офіцера. Із 1917 — у Києві. Належав до літ. груп «Біла акація» і «Музагет», пізніше — «Аспанфут», «Комункульт». У Харкові був гол. редактором вид-ва «Книгоспілка», членом «Гарту» (1925) і Вільної академії пролетарської літератури (1926—28), «Техномистецької групи А» (1929), співредактором «Універсального журналу» (1928—29). Автор поетичних збірок «На березі Кастальському» (1919), «Поеми» (1923), «Байда» (1928) та ін., понад 20-ти гостросюжетних оповідань і романів кримінально-пригодницького жанру («Чорний ангел», 1929; «Хлібна ріка», «Страйк», 1932, та ін.). Зазнав гострої критики за слабке ідейне навантаження творів, за боротьбу проти примусової провінціалізації укр. літератури. Заарештований 29 квітня 1934, отримав 10 років концтаборів і згодом був страчений на Соловках. Реабілітований 1957. Окремі твори С. перекладено польс., рос., угор. та ін. мовами. Особовий архів. фонд С. зберігається в ЦДАМЛМ України. Тв.: Повне зібрання творів, т. 1— 4. Х., 1931—33; Вибрані твори, т. 1—2. Х., 1930; Бунт: Роман, повісті, оповідання. К., 1965; Бунт: Повести, рас-
сказы. М., 1969; Чорний ангел: Вірші, новели, повісті, роман. К., 1990. Літ.: Славутич Я. Розстріляна муза. Детройт, 1955 (перевид. — К., 1992); Фащенко В. Закономірності доби. Із студій про новелу. К., 1971; Смолич Ю. Слісаренко. В кн.: Смолич Ю. Розповіді про неспокій немає кінця, кн. 3. К., 1972; Музика В. Олекса Слісаренко. В кн.: Письменники Радянської України: 20—30 рр. К., 1989; Агеєва В.П. Олекса Слісаренко: До 100-річчя від дня народження. К., 1990; Музика В. Лірика відомого прозаїка. В кн.: Поезія, вип. 1. К., 1990; Наєнко М. Олекса Слісаренко. В кн.: ... З порога смерті. К., 1991; Суровцова Н. Спогади. К., 1996; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917— 1941 рр.). К., 1999; Геник-Березовська З. Поезія Олекси Слісаренка. В кн.: Геник-Березовська З. Грані культур. К., 2000; Луцький Ю. Літературна політика в Радянській Україні 1917— 1934. К., 2000; Микитенко О. Слідами фальшивої Мельпомени, або «Йогансен, Слісаренко, Довженко і я». «Кур’єр Кривбасу», 2000, № 123; Палюх П. Олекса Слісаренко. «Бористен», 2001, № 3; Архів розстріляного відродження: Матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920—1930-х рр. К., 2010. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛІСАРЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
