СЛАБЧЕНКО Євген (псевд. — Деслав; 1898—1966) — кінорежисер і кіносценарист, один із фундаторів авангардистського кіно, історик та сусп. діяч, учасник укр. національно-визвол. змагань 1917—21, дипкур’єр Української Народної Республіки. Родич історика М.Слабченка. Н. в с. Таганча (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). Закінчив г-зію в Білій Церкві одночасно з письменником Ю.Смоличем. Після поразки укр. визвол. змагань опинився на еміграції (Чехословаччина, Німеччина, Франція, Іспанія). Навч. і працював на ниві кіномистецтва в Парижі (Франція; 1925—39), Мадриді (Іспанія; 1939—53), Ніцці (Франція; 1953—66), де став однією з чільних постатей у культ. житті укр. еміграції. Брав участь у зйомках багатьох фільмів у Франції, Іспанії, також у Монако, Португалії, Швейцарії, Єгипті, займався літ. діяльністю, став членом Т-ва письменників Іспанії. Брав участь у створенні низки важливих фільмів: «La marche des maschines» («Марш машин», 1928), «La nuit electrique», («Електричні ночі», 1929), «Montparnasse», («Монпарнас», 1931), «Revelation», («Ревеляція», 1948), «La Balafiela de los tres amores», («Балада трьох кохань», 1951), «Країна чорної землі» (1955), «Картини в негативі» (1956), «Vision Fantastique» («Фантастична візія», 1957) та ін.; його високо цінували видатні діячі кіно Л.Бунюель, Л.Кавальканті, М.Карно, Р.Клер, Ю.Брінер, письменник В.Винниченко та ін. За фільм «Війна хлопчиків» («Генерали без ґудзиків») С. був удостоєний престижної премії журналістів США у 1938. Був також удостоєний почесного диплома Венеціанського кінофестивалю 1957 (за фільм «Фанта-
стична візія»), брав участь у зйомках (як режисер, кіносценарист, оператор, монтажер) десятків кінофільмів у Франції, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Монако, був одним із зачинателів телефільмів в Іспанії та Монако. С. є автором худож. творів, присвячених життю укр. еміграції, укр. визвол. змаганням, у т. ч. й Українській повстанській армії, прагнув зняти художні фільми, присвячені І.Мазепі, С.Петлюрі, Є.Коновальцю, документальні фільми «Карпатська Україна», «Мазепа у світовому мистецтві», написав історико-туристичний путівник про укр. еміграцію у Швейцарії, працював у ряді закордонних архівів у пошуках україніки. Є автором «Історії української дипломатії» (три її машинописних примірники депонував у різних б-ках Заходу), формував у Зх. Європі «Український кіноархів» та «Українську міжнародну бібліотеку» («Українську бібліотеку-архів»), купив чи отримав у дар ряд приватних б-к та архівів, що належали рос. та укр. емігрантам, зокрема зібрання Гречкосіїв, Трегубова, М.Кочубея. П. у м. Ніцца. Нині архів Деслава перебуває у приватних зібраннях франц. громадян. Літ.: Мицик Ю. З кореспонденції кінорежисера Євгена Деслава. В кн.: Пам’ятки: Археографічний щорічник, т. 9. К., 2008; Листування Євгена Деслава. К., 2009. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Слабченко Євген» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
