СКІФИ-ЗЕМЛЕРОБИ (скіфи-георгой, Укэ бй гещсгпЯ) — одне з етно-територіальних угруповань Скіфії, відомих з опису Геродота. Згідно з його «Історіями» С.-з. жили на північ від Гілеї, між річками Борисфен і Пантикап (незважаючи на заплутаність опису, можна зрозуміти, що йдеться про пониззя Дніпра, найвірогідніше — його лівобережжя). Традиційно давньогрецьке гещсгпЯ перекладали як «землероби», що викликає труднощі при локалізації С.-з., оскільки степові обшири в пониззі Дніпра протягом скіф. періоду асоціюються насамперед із кочовим способом господарювання. Усунути ці труднощі дає змогу гіпотеза, згідно з якою термін гещсгпЯ є результатом адаптації греками незрозумілої для них іранської самоназви (її реконструкція за В.Абаєвим — «ті, що вшановують худобу»). У такому випадку С.-з. можна розглядати як племінне об’єднання (орду) степових скіфів, що входило до конфедерації, очолюваної царськими скіфами. Разом із цим, накопичений протягом останніх десятиліть археол. матеріал дав підстави Н.Гаврилюк висловити гіпотезу, що від 2-ї пол. 5 ст. до н. е. в районі Кам’янського городища поступово складався осередок осілості степових скіфів. Тож опис Геродота, можливо, зафіксував початковий етап седентеризації (осідання) частини скіф. населення Степу. В такому разі цілком слушно вжитий термін «георгой» мав на увазі термінологічно протиставити це населення скіфам-орачам, для яких рільницький госп. уклад був традиційним, а не щойно засвоєним. Літ.: Абаев В.И. Геродотовские Skythai georgoi. «Вопросы языкознания», 1981, № 2; Доватур А.И. и др. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. М., 1982; Гиндин Л.А. Членение скифских племен по данным лингво-филологического анализа (Геродот, кн. IV). В кн.: Этногенез народов Балкан и Северного Причерноморья. М., 1984; Гаврилюк Н.А. Домашнее производство и быт степных скифов. К., 1989; Її ж. История экономики Степной Скифии. К., 1999; Мозолевський Б.М. Етнічна географія Скіфії. К., 2005.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКІФИ-ЗЕМЛЕРОБИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
