СІЧ ВІДЕНСЬКА — перша народовська орг-ція, створена галицькими укр. студентами, які навчалися у Відні 1866—67. 9 січня 1868 отримала затверджений статут. Мета т-ва — організація «товариського життя», формування нац. свідомості, протистояння москвофілам, поширення серед студентів-слов’ян у Відні об’єктивної інформації про етнічну окремішність українців, насамперед від росіян. Осн. форми діяльності: організація товариських забав, читання народовської літератури, участь у зібраннях слов’ян. т-в тощо. 1875 С.В. реорганізовано в науково-літ. т-во, члени якого утримували б-ку, читальню, проводили лекції і дискусії, влаштовували музично-літ. сходини, друкували літ. й наук. твори, організовували наук. й товариські прогулянки. 1877 С.В. була тимчасово розпущена. На зміну періоду пожвавлення діяльності т-ва (1880-ті рр.), починаючи із 1890-х рр., прийшов період занепаду: не підтримавши політики «нової ери», січовики налаштували проти себе громад. думку в Галичині. Наприкінці 1891 частина членів під проводом К.Студинського вийшла з т-ва й організувала власну орг-цію — «Громаду», котра, як і С.В., сповідувала народовські ідеї. Із 1895 С.В. відновила діяльність, перетворившись на звичайну студентську орг-цію, у межах якої діяли 2 гуртки: літературно-науковий і правничий. У наступні десятиліття 20 ст. історія С.В. пов’язана з воєнними обставинами двох світ. війн та драматичними подіями післявоєнного часу. На поч. 20 ст. члени С.В. підтримували боротьбу укр. студентства за Львів. ун-т (див. Сецесія), у роки Першої світової війни надавали допомогу
Союзу визволення України. Після її закінчення С.В. відновила діяльність, зосередившись на підтримці студентів-українців, зокрема колиш. військовиків. Організовано підприємницькі структури (зокрема, перукарню), діяли різноманітні гуртки, розгорнуто видавничу справу, функціонувала б-ка, налагоджено відносини із різноманітними студентськими орг-ціями тощо. У 1930-х рр., зважаючи на зменшення кількості студентів у Відні, діяльність С.В. послабилася. Під час політики пацифікації С.В. виступила організатором численних акцій протесту проти репресій укр. громадсько-політ. діячів. Упродовж 1940-х рр. члени С.В. зазнали переслідувань гестапо, однак т-во продовжувало активну діяльність: читалися лекції, організовувалися екскурсії, хорові виступи, діяли секції (найкраще — музична, спортивна, суспільно-наукова). Із 1941 діяла футбольна команда С.В. Січовики підтримували укр. студентів (матеріальна допомога, отримання та легітимізація документів, здобуття стипендій тощо), емігрантів, зокрема остарбайтерів. Із 1945 т-во було в підпіллі. З 18 червня 1947 С.В. розкрита австрійс. поліцією. Значна кількість членів т-ва потрапили в концтабори СРСР (останній голова — С.Никлович — вивезений рад. властями до Сибіру). Організатором і першим головою С.В. був А.Вахнянин. Згодом «Січ» очолювали М.Подолинський, І.Пулюй, І.Я.Горбачевський, О.С.Терлецький та ін. 1922 т-во налічувало 398 членів, 1927 — 70, 1931 — 46, 1941 — 120, 1945 — 565, 1947 — 136 членів. Літ.: Січ: Альманах в пам’ять 30-х роковин основання товариства Січ у Відні. Львів, 1898; Січ: Альманах в пам’ять 40-х роковин основання товариства Січ у Відні. Львів, 1908; Над синім Дунаєм, ювілейний збірник Українського академічного товариства Січ у Відні. Відень, 1932; Кухар Р. Віденська «Січ». К., 1994. В.С. Пашук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІЧ ВІДЕНСЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
