СИСИН Франк-Едвард (н. 27.12. 1946) — історик, організатор науки. Д-р філософії в ділянці історії (1976), професор. Н. в місті Пассейк (шт. Нью-Джерсі, США) в сім’ї нащадка емігрантів з України. 1964 закінчив середню школу міста Кліфтон з відзнакою нац. рівня та стипендією для продовження навчання в ун-ті. 1964—68 — студент Прінстонського ун-ту. 1968—69 як Фулбрайтівський стипендіат навч. в магістратурі Школи славістичних досліджень Лондонського ун-ту. Із 1969 — студент докторської програми Гарвардського ун-ту, де 1976 здобув ступінь д-ра філософії. Із 1976 до 1985 викладав історію Центр.-Сх. Європи на істор. департаменті Гарвардського ун-ту, із 1985 по 1988 — заст. директора Українського наукового інституту Гарвардського університету. Із 1990 — директор Центру укр. істор. досліджень ім.
570 СИТЕНКО
О.Г. Ситенко.
П.Яцика Канадського інституту українських студій Ун-ту Альберти (Канада; див. також Центр українських історичних досліджень Петра Яцика). Є професором департаменту історії та класичних студій Ун-ту Альберти та головою Торонтського відділення Канад. ін-ту укр. студій. Як професор-гість не раз викладав у Колумбійському ун-ті (США) та ун-тах Німеччини. Був деканом філос. ф-ту Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина). Досліджує історію України ранньомодерної та модерної доби. Першою роботою з україністики була бакалаврська праця «Український рух та радянська національна політика після Другої світової війни», яка отримала нагороду Школи ім. В.Вільсона Прінстонського ун-ту. Вперше звернувся до ранньомодерних сюжетів під час навчання в Лондонському ун-ті, де під кер-вом Дж.Кіпа, П.Скварчинського та В.Свободи написав магістерську дисертацію про роль шляхти в повстанні під проводом Б.Хмельницького. Великий вплив на формування наук. поглядів С. мали професори Гарвардського ун-ту І.Шевченко, О.Пріцак та Е.Кінан. Під кер-вом Е.Кінана та О.Пріцака підготував докторську дисертацію, яка 1985 вийшла окремою книгою під назвою «Між Україною та Польщею: Дилема Адама Кисіля (1600—1653)». Після захисту дисертації гол. увага дослідника зосередилася на історії укр. літописання, його ролі у становленні ранньомодерних ідентичностей та історії Хмельниччини. Чисельні публікації на ці та суміжні теми поєднали глибоке знання джерел із досягненнями зх. академічної науки. Вони справили поважний вплив на трактування ранньомодерної історії України в Пн. Америці, Центр. та Зх. Європі та дали новий напрям дослідженням у незалежній Україні. Історія правосл. церкви в Україні ранньомодерної та модерної доби завжди перебувала в центрі уваги дослідника, а на початку нового тисячоліття вчений розпочав досліди з модерної культ. та соціальної історії галицького села, активно
співпрацюючи в цій ділянці з колегами в Україні. У 1970-х рр. учений брав активну участь у створенні Гарвардського осередку укр. студій, був координатором семінару з україністики, співредактором ж. «Рецензія» та заст. редактора ж. «Harvard Ukrainian Studies». Як співробітник (із 1985 — заст. директора) Укр. наук. ін-ту Гарвардського ун-ту відіграв важливу роль в організації досліжень з історії Голодомору 1932—1933 років в УСРР, виданні джерел з історії укр. християнства (Гарвардський проект видання укр. досекулярної літератури) та створенні посади для дослідження державно-церк. стосунків в Україні при Кестон-коледжі (Оксфорд, Велика Британія). Талант організатора науки вповні проявився в роки керування Центром ім. П.Яцика. Для праці над гол. проектом центру — англомовним перекладом «Історії України-Руси» М.Грушевського — було залучено багатонац. колектив перекладачів, редакторів та науковців. Під кер-вом і заг. редакцію вченого до цього часу з’явилося 6 томів праці М.Грушевського, кожен з яких включає ґрунтовну передмову та бібліографічні додатки. З ініціативи та під його редакцією виходять дві книжкові серії: перекладів істор. праць з української на англійську та з англійської на українську. У першій серії з’явилися книги Я.Ісаєвича та В.Кучабського, у другій — праці І.ЛисякаРудницького, І.Шевченка та З.Когута. Приділяє активну увагу справі розбудови укр. студій у Пн. Америці та Україні. Був віцепрезидентом Міжнародної асоціації україністів (МАУ) та одним із організаторів Конгресу МАУ в Донецьку (2005). За його ініціативи та активної участі відкрито укр. програму при Колумбійському ун-ті, Програму дослідження модерної України ім. П.Яцика при Львів. ун-ті та Укр. катол. ун-ті у Львові.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИСИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
