СЕРГІЄНКО Григорій Якович (н. 06.04.1925) — історик. Д-р істор. н. (1974), професор (1986). Н. в с. Воронинці (нині село Оржицького р-ну Полтав. обл.) в сел. родині. Навч. у Воронинецькій неповній середній школі (1932—39), Лазорківській середній школі (1939—41). Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. 1945—
48 — на військ. службі в Рад. армії. Закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту (1954). Навч. в аспірантурі на кафедрі історії України істор. ф-ту Київ. ун-ту (1954—57). 1961 захистив канд. дис. на тему: «Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці XVII і на початку XVIII ст.» в Ін-ті історії АН УРСР під кер-вом В.Дядиченка, а 1974 — докторську дис. на тему: «Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів (друга чверть XIX ст.)» в Київ. ун-ті. Старший наук. співробітник Центр. держ. істор. архіву (1957). Нач. відділу використання документальних матеріалів та інформації Гол. архів. управління при РМ УРСР (1958—61). Зав. редакції історії, археології та етнографії вид-ва АН УРСР (1961—62; нині вид-во «Наукова думка»). Наук. співробітник-консультант науково-орг. відділу Президії АН УРСР. Від 1963 — в Ін-ті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України): старший наук. співробітник (1963—75), зав. відділу історії феодалізму (1975—86), провідний наук. співробітник-консультант (1986—98). Автор понад 300 наук. праць з укр. історії 18—19 ст., зокрема студій, присвячених декабристів руху, Кирило-Мефодіївському товариству, Т.Шевченку та ін., а також досліджень з істор. краєзнавства, етнічної історії України, історії укр. козацтва та Запорозької Січі, навч. посібників з укр. історії. Брав участь у низці колективних багатотомних видань з укр. історії, у т. ч. «Історії міст і сіл Української РСР», «Історії Української РСР», «Історії Києва» та ін., а також у підготовці видання «Кирило-Мефодіївське товариство» (т. 1—3, К., 1990). Проводив активну просвітницьку діяльність. Член т-ва «Знання» (1955), Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1966). Лауреат Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1980). Нагороджений 2-ма орденами та 14-ма медалями. Праці: Семен Палій (до 250-річчя з дня смерті). «УІЖ», 1960, № 1; Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці ХVII і на початку ХVIII ст. К., 1963; Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів: 1826—1850. К., 1971; Декабристи
та їх революційні традиції на Україні. К., 1975; Декабристи і Шевченко. К., 1983; Т.Г. Шевченко і Кирило-Мефодієвське товариство. К., 1983; Київський університет і Т.Г. Шевченко. К., 1984 (у співавт.); Шевченко і Київ: Історико-біографічний нарис. К., 1987; Періодизація формування української народності. В кн.: Українська народність: Нариси соціально-економічної і етнополітичної історії. К., 1990; Гетьман України Петро Сагайдачний і висвітлення його діяльності в історичному нарисі Д.І. Яворницького. В кн.: Яворницький Д.І. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Дніпропетровськ, 1991; Діяльність Т.Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847). «УІЖ», 1991, № 3; Біля витоків українського козацтва і Запорозької Січі. Там само, 1992, № 12; Іван Самойлович. В кн.: Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. К., 1994; Кирило-Мефодіївське товариство: Утвердження ідеї національного відродження України в слов’янському світі. «УІЖ», 1996, № 1. Літ.: Миронець Н.І. Захист докторської дисертації Г.Я. Сергієнком. «УІЖ», 1974, № 6; Андрійченко В.А. Вшанування доктора історичних наук Г.Я. Сергієнка у зв’язку з його 60-річчям. Там само, 1985, № 6; Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХIХ—ХХ ст. Кам’янецьПодільський, 1993; Григорій Якович Сергієнко: Матеріали до біографії. К., 1995; Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник: Серія: Українські історики, вип. 1. К., 1998; Інститут історії України НАН України: 1936—2006. К., 2006. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕРГІЄНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
