СЕРБИНИ — популярне прізвище серед козаків, котрим нерідко називали вихідців із Балкан; прізвище кількох визначних козац. діячів доби Руїни, очевидно не споріднених між собою: 1) Сербин (Рац) Ференц, українець, уродженець Умані, служив до Національно-визвольної вій-
ни 1648—58 у складі коронних військ М.Калиновського. Після Батозької битви 1652 перейшов на бік Б.Хмельницького, очевидно, брав участь в обороні Умані 1653—55, Охматівській битві 1655. Став сотником, а потім — полковником у поході корпусу наказного гетьмана А.Ждановича на Польщу, зокрема, в червні 1657 разом з І.Богуном стояв у Варшаві. Відмовився відступати в Україну з А.Ждановичем і разом зі шведами тримав оборону у Варшаві. Після вимушеного виходу з Варшави відступав в Україну і поліг у бою проти польс. військ під Равою-Руською, імовірно у серпні 1657; 2) Сербин Іван Юрійович (п. 1665) — серб значного походження з м. Нові-Пазар (нині в Сербії), племінник сербського митрополита Гавриїла, брацлавський полковник 1657—58, 1663—65. 1653 приїхав із Сербії як досвідчений офіцер, став на службу до укр. армії Б.Хмельницького, брав участь у боях проти польс. військ, за що Б.Хмельницький призначив його брацлавським полковником. Був прихильником гетьмана І.Виговського, який у січні 1658 послав його та І.Богуна на придушення виступу полтав. полк. М.Пушкаря, але вони зазнали поразки під Полтавою (за ін. даними, під Голтвою; нині с. Говтва Козельщинського р-ну Полтав. обл.) на початку лютого 1658. Пізніше брав участь в успішному поході на Полтаву проти М.Пушкаря. Після чигиринської ради (30 (20) липня 1658) І.Виговський відправив його на чолі Брацлавського полку у складі корпусу своїх військ, котрі мали вибити моск. гарнізон з Києва (серпень 1658), але безуспішно. Після 28 (18) вересня 1658 Сербин разом з ін. полковниками (Данило, Костянтин і Василь Виговські) брав участь у битві під Васильковим, де потрапив у рос. полон з овруцьким полк. В.Виговським. У листопаді 1658 був засланий углиб Моск. держави, але 1660 звільнений. Знову став брацлавським полковником, брав участь у повстанні проти Речі Посполитої і гетьмана П.Тетері, мусив відступати з боями із Брацлава до Умані, де оголосив себе
прихильником І.Брюховецького. У січні 1665 вибив поляків з Бабанів (нині с. Старі Бабани), Цимерманівки (нині с. Іванівка; обидва Уманського р-ну Черкас. обл.) й Кисляка (нині село Гайсинського р-ну Він. обл.), привернув на свій бік Тарговицю (нині с. Торговиця Новоархангельського р-ну Кіровогр. обл.), потім знову тримав оборону Умані, а в лютому 1665 здійснив тими ж місцями ефективніший похід. Поліг у ході тяжкої оборони Умані в березні—квітні 1665 (приблизно в середині квітня). Після його загибелі оборону Умані очолив новий брацлавський полк. В.Дрозденко; 3) Сербин Іван Федорович — лубенський полковник 1671 і з 1672 до серпня 1676, зять І.Сірка. Брав участь у поході гетьмана І.Самойловича у Правобережну Україну 1674, поході на Чигирин проти П.Дорошенка в березні 1676; 4) Сербин Войца (Вуїч) — наказний переяславський полковник 1674, переяслав. полковник 1675—76 і 1679—83, генеральний осавул (липень 1687 — 1688). Брав участь у походах І.Самойловича проти П.Дорошенка у Правобережну Україну. Особистий ворог І.Самойловича, чинив інтриги і проти І.Мазепи, за що був арештований і відісланий до Москви, звідки його після слідства відправили «за караулом» до Севська (нині місто Брянської обл., РФ). Подальша доля не відома. Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 9, ч. 2 — т. 10. К., 1997— 98; Кривошея В.В. Українська козацька старшина. К., 1997; Мицик Ю. Умань козацька і гайдамацька. К., 2002; Жильцов А.А. и др. Сербиновы и другие. М., 2006; Мицик Ю.А. Чигирин — гетьманська столиця. К., 2007. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕРБИНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
