«СВЯТОЮРЦІ» — неофіц. назва суспільно-політ. течії, яка домінувала в нац. відродженні Галичини 1-ї пол. 19 ст. Об’єднувала представників вищої греко-катол. ієрархії, що зосереджувалася навколо митрополичої кафедри Святоюрського собору (див. Юра собор у Львові) (звідси — і назва «святоюрці»), та окремих світських осіб, головно членів Ставропігійського інституту. Ряд дослідників (К.Левицький, І.Химка та ін.) ототожнюють «С.» зі старорусинами, вважаючи їх попередниками русофілів та народовців. Представники «С.» у травні 1848 були організаторами першого політ. органу галицьких українців — Головної руської ради. Провідними «С.» були перемишльський єпископ (пізніше — львів. митрополит) Г.Яхимович, крилошанин М.Куземський, митрополит С.Литвинович, крилошанин М.Малиновський та ін. Світоглядні позиції «С.» сформувалися на антипольськості, лоялізмі до австрійс. влади та відстоюванні церковнослов’ян. мови. Після ліквідації Гол. рус. ради «С.» заснували Ін-т «Народний дім» (див. Народний дім у Львові), який продовжив традицію Гол. рус. ради. Під впливом «С.» певний час перебували: Ставропігійський ін-т, Т-во ім. М.Качковського, Галицько-руська матиця. Після смерті митрополита Г.Яхимовича 1863 «С.» перестали виступати єдиною організованою силою, втратили впливи на суспільно-політ. життя Галичини, а їхні діячі ввійшли до різних суспільно-політ. напрямів. Зокрема, 1870 «С.» заснували політ. т-во «Руська рада». Наприкінці 19 ст. духовенство все менше впливало на політ. життя, а відповідно і термін «святоюрці» рідше вживався і ли-
ше інколи використовувався польс. публіцистикою. Літ.: Орлевич І. Ставропігійський інститут у Львові (кінець XVIII — 60-ті рр. ХIХ ст.). Львів, 2001; Турій О. Українська «Весна народів». В кн.: Головна Руська Рада (1848—1851): Протоколи засідань і книга кореспонденції. Львів, 2002; Мудрий М. Активізація суспільно-політичного життя у 60—70-х роках ХIХ ст. В кн.: Історія Львова, т. 2. Львів, 2007. І.В. Орлевич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СВЯТОЮРЦІ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
