СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ (СКУ; до 1993 — Світовий конгрес вільних українців; СКВУ) — найвища координаційна громад. організація української діаспори, яка представляє інтереси більше 20 млн українців і об’єднує у своєму складі укр. орг-ції із 32 країн світу. Ініціатором створення надпартійної і надконфесійної укр. структури типу предпарламенту 1957 виступив голова Проводу укр. націоналістів А.Мельник. Важливу роль
480 СВІТОСЛАВСЬКИ
Є. Чолій.
С.І. Світославський.
у підготовці та проведенні першого СКВУ відіграли президент К-ту українців Канади (КУК) В.Кушнір, секретар КУК В.Кохан, редактор газ. «Український голос» у Вінніпезі (Канада) І.Сирник, член Проводу укр. націоналістів М.Плав’юк, керівник прес-бюро Ліги визволення України М.Сосновський, член Українського конгресового комітету Америки Й.Лисогір та ін. У роботі 1-го Конгресу СКВУ, який відбувся 17—19 листопада 1967 у Нью-Йорку (США), взяли участь 1004 делегати з понад 30 країн від 230 громад., конфесійних, політ. орг-цій, у т. ч.: Укр. конгресового к-ту Америки, Укр. амер. координаційної ради, К-ту українців Канади (див. Конгрес українців Канади), Укр. центр. крайової репрезентації Аргентини, Бразилії, Союзу укр. орг-цій Австралії, Світової федерації українських жіночих організацій, координаційного осередку укр. громад. центру і крайових установ в Європі (Велика Британія, Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди) та ін. Делегати прийняли «Перший Маніфест до українського народу в Україні і поза її межами в СССР та країнах Московського блоку», де зазначалося, що СКВУ «допомагатиме своєму народові в його боротьбі доти, аж поки він остаточно визволиться і побудує незалежну суверенну і соборну державу», а також «Меморандум до Генерального Секретаря Організації Об’єднаних Націй», в якому висловили свою стурбованість політ. переслідуваннями в УРСР. Першим президентом СКВУ обрано В.Кушніра, ген. секретарем — М.Плав’юка. Керівним органом СКУ є конгрес (до його компетенції належить визначення засадничих принципів діяльності СКУ та обрання членів виконавчих органів), а між конгресами — секретаріат, очолюваний президією. Друкований орган — «Вісник Світового конгресу вільних українців». Осн. діяльність СКВУ була спрямована на об’єднання зусиль укр. діаспори з метою утвердження демократ. цінностей в УРСР, відродження держ. незалежності України, збереження етнічної та духовної само-
бутності українців за кордоном. Для здійснення поставлених завдань створено ради й комісії СКВУ/СКУ, які не є сталими: комісія прав людини, нац. прав, молоді, екологічна (із 1989); фінансово-дорадча, геноциду 1932—33; олімпійська (із 1989); декади укр. родини; виховно-освітня; сусп. служби; у справах к-ри, науки, кооперативна, комбатантських орг-цій та ін. У 1970— 80-х рр. міжнар. та інформаційна діяльність СКВУ була спрямована на забезпечення свободи та демократії в Україні (акції у країнах Зх. Європи та Пн. Америки на захист ув’язнених укр. дисидентів В.Мороза, Л.Плюща, Н.Строкатої та ін.; 1974); взаємодію закордонних українців у проведенні скорботних заходів, пов’язаних із 50-річчям Голодомору 1932—1933 років в УСРР (1981), створенні Міжнар. комісії з розслідування голоду 1932—33 в Україні (1984); підтримку громадсько-політ. орг-ції «Народний рух України за перебудову» (див. Народний рух України). Наприкінці 1991 СКВУ провів широку акцію у справі дипломатичного визнання незалежної України (у грудні 1991 СКВУ спільно з Укр. світ. фундацією створив Фонд відбудови України). Після отримання незалежності до СКВУ увійшли громади українців пострад. республік: Вірменії, Грузії, Естонії, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, РФ, Узбекистану. 1993 СКВУ змінив назву на Світ. конгрес українців та зосередив свою діяльність на: посиленні зв’язків між українцями всього світу; збереженні нац. ідентичності, духовності та мови українцями, які проживають за межами України; захисті прав українців незалежно від місця їх проживання; сприянні визнанню світом Голодомору 1932—33 в УСРР актом геноциду укр. народу; формуванні позитивного іміджу України у світі. 2003 СКУ прийнято до Організації Об’єднаних Націй на правах неурядової орг-ції. Конгреси (з’їзди) проводяться кожні 5 років. 1-й відбувся 1967 у Нью-Йорку, 2-й — 1973 в Торонто (Канада), 3-й — 1978 у Нью-Йорку, 4-й — 1983 в Торон-
то, 5-й — 1988 в Торонто, 6-й — 1993 в Торонто, 7-й — 1998 в Торонто, 8-й — 2003 в Києві, 9-й — 2008 в Києві. Президенти СКВУ/СКУ: В.Кушнір (1967—69, 1973—78), Й.Лисогір (1969—71), А.Мельник (1971—73), І.Базарко (1981—83), П.Саверин (1983—88), В.Шимко (1988—93), Д.Сирник (1993— 98), А.Лозинський (1998—2008), Є.Чолій (від 2008). Офіц. веб-сайт організації: http://www.ukrainianworldcongress.org. Літ.: Фіголь А. Світовий конгрес вільних українців. В кн.: Матеріали студійних днів українського християнського руху (13—16 жовтня 1963 р.). Париж—Рим—Мюнхен, 1965; Перший маніфест до українського народу в Україні і поза її межами в СРСР та країнах Московського блоку. НьюЙорк, 1967; Перший Світовий конгрес вільних українців: Матеріали. Вінніпег—Нью-Йорк—Лондон, 1969; Другий Світовий конгрес вільних українців: Матеріали. Торонто—НьюЙорк—Лондон, 1986; Третій Всесвітній конгрес вільних українців: Матеріали. Торонто—Нью-Йорк—Лондон, 1988; Четвертий Всесвітній конгрес вільних українців: Матеріали. Торонто—Нью-Йорк—Лондон, 1991; Світовий конгрес вільних українців: 1967— 1992. Торонто, 1992; Недужко Ю.В. Українська діаспора в процесі відновлення державної незалежності України. Луцьк, 2009. О.Г. Бажан, О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
