САФОНІВ (Сафонов) Яків (22.10.1872—10.02.1918) — військ. діяч, генерал-майор (1917). Н. в м. Короча (нині місто Бєлго-
Я.В. Сафонів.
родської обл., РФ). Закінчив Олександрійську г-зію, Одес. піх. юнкерське уч-ще (1897), Миколаївську академію Ген. штабу (1905). Брав участь у російськояпонській війні 1904—1905 та Першій світовій війні. Улітку 1917 спільно з генерал-лейтенантом П.Скоропадським українізував корпус, який дістав найменування 1-го Українського, очолив його штаб. Розробив і втілив у життя план нейтралізації збільшовичених частин рос. армії, які рухалися на Київ. Під час операції частини корпусу зайняли залізничні станції Вінниці, Бердичева, Білої Церкви, Фастова і перекрили шлях до столиці. 10 лютого 1918 потрапив у полон до більшовицьких частин М.А.Муравйова в Києві. Після відмови перейти на бік Червоної армії був розстріляний у м. Київ. Літ.: Список подполковников по старшинству на 1912 г. СПб., 1912; Список Генерального штаба на 1914 г. СПб., 1914; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Тинченко Я. Українське офіцерство: Шляхи скорботи та забуття: 1917—1921 роки. К., 1995. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САФОНІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
