САРМАТІЯ (грец. УбсмбфЯб, лат. Sarmatia) — антична назва Сх. Європи (крім її пн. частини). Відома з 1 ст. (праця Мели Помпонія) і спочатку позначала країну, населену сарматами. У праці Клавдія Птолемея С. — це країна між Віслою на заході та Волгою на сході, між Карпатами, Дністром, Чорним і Азовським морями, Кавказом на півдні та Балт. морем на півночі. Згідно із Клавдієм Птолемеєм Дон ділить С. на Європейську і Азійську; у С., крім сарматських племен, живуть й ін. народи (зокрема бастарни, венеди, певкіни, фіни). Архаїзм «Сарматія» широко вживали в пізній античності, середньовіччі та в ранньомодерну добу європ. вчені (напр. Матвій з Мехова), які спиралися на авторитет Клавдія Птолемея. Ідея С. побутувала в к-рі та соціогуманітаристиці аж до 20 ст. (Див. також Сарматизм.)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САРМАТІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
