САРАЙСЬКА ЄПАРХІЯ — правосл. єпархія, підпорядкована митрополиту Русі, із центром у Сараї — столиці Золотої Орди. Заснована 1261, коли митрополит Кирило II висвятив на сарайську кафедру єпископа Митрофана. Істор. дані про те, що ініціатором створення С.є. був вел. кн. київ. і владимирський Олександр Невський (як твердить пізніша церк. історіографія), відсутні. С.є. була створена через переведення єпископської кафедри з Переяславля Руського (нині м. Переяслав-Хмельницький), знищеного 1239 монголами. Найменування «переяславльський» увійшло до офіц. титулатури сарайських єпископів лише 1269, коли було висвячено другого сарайського єпископа Феогноста. Територія С.є. охоплювала значну територію Золотої Орди — Пн. Причорномор’я, Подоння, Поволжя (без Пн. Кавказу), а також колишні землі Русі, що увійшли під безпосередню зверхність ординських ханів, — Переяславльське князівство та частину Рязанського князівства. Окрім пастирських функцій, сарайський єпископ виконував і дипломатичні обов’язки, слугуючи посередником у стосунках Орди з Руссю та Візантією. Так,
456 САРАРИТ
В.Г. Сарбей.
сарайський єпископ не раз виступав посередником в укладанні династичних шлюбів між візант. імператорським домом та Чингізидами. Також сарайські єпископи не раз були посередниками між константиноп. патріархами та церк. ієрархами Новгородської і Північно-Східної Русі. Зважаючи на політику протекції ординських ханів рус. правосл. церкві та обов’язкове затвердження новопоставлених рус. митрополитів в Орді, статус С.є. був надзвичайно престижним. Із зміною зовнішньополіт. ситуації кордони та титулатура очільників С.є. зазнавали змін. У серед. 14 ст. єпархію було перейменовано на Сарську і Подонську, а 1454 кафедру було перенесено в підмоск. с. Крутиці (нині в межах Москви) та перейменовано на Крутицьку. 1589 вона набула статусу митрополії, і досі найпрестижнішої в Рус. правосл. церкві. Літ.: Соловьев Н.А. Сарайская и Крутицкая епархии. В кн.: Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете, кн. 3 (170). М., 1894; Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV—XV вв.). М., 1975; Полубояринова М.Д. Русские люди в Золотой Орде. М., 1978. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САРАЙСЬКА ЄПАРХІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
