САВРОМАТИ — давньогрец. назва великого масиву кочових племен східноіранської мовної групи, які проживали в 6—3 ст. до н. е. в степах Євразії від Приуралля до Дону і передгір’їв Кавказу. На думку філологів, слово «савромат» походить від давньоіранського «саоромант», що означає «оперезаний мечем» або «той, хто носить меч». За археол. даними, у формуванні к-ри С. провідну роль відіграли племена андронівської к-ри доби пізньої бронзи, що їх пов’язують з аріями. В «Авесті» (найдавніші тексти якої відносять до 14—12 ст. до н. е.) згадуються племена «сайріма», які проживали біля річки Ра (Волга). Розрізняють Волго-Донський та Самаро-Уральський локальні варіанти савроматської археол. к-ри. Перший пов’язують із власне С., другий — із даями та ісседонами антич. джерел. Перші відомості про С. подає Геродот, який наводить легенду про їхнє походження від шлюбів скіфів та амазонок. За Геродотом, С. брали участь у передньоазіатських походах скіфів та були їхніми союзниками у війні з перським царем Дарієм I. Частина С. Самаро-Уральського варіанта брала певну участь у формуванні ранньосарматської культури (див. Сармати). Масові археол. пам’ятки С. не трапляються західніше Сіверського Дінця (прит. Дону). На території України лише одне поховання 4 ст. до н. е. (Ушкалка в районі Нікопольської переправи) може бути визнане савроматським. Нащадками С. вважають кубанських сарматів-сіраків. Із 3 ст. до н. е. пам’ятки С. не відомі. Літ.: Смирнов К.Ф. Савроматы. М., 1964; Максименко В.Е. Савроматы и сарматы на Нижнем Дону. Ростовна-Дону, 1983. О.В. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САВРОМАТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
