САВИЦЬКИЙ Євген Якович (24 (11).12.1910—06.04.1990) — військовик, маршал авіації (5 травня 1961). Двічі Герой Рад. Союзу (11 травня 1944, 2 червня 1945). Засл. військ. льотчик СРСР (1965). Н. в м. Новоросійськ (нині місто Краснодарського краю, РФ). У Червоній армії з 1929. Закінчив військ. школу льотчиків (1932), Військ. академію Генштабу (1955). У червні 1941 — майор. Під час Великої Вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 — командир авіаполку, авіад-зії, командуючий військово-повітряними силами 25-ї армії (на Далекому Сх.), із травня 1942 — у діючій армії: командир 205-ї винищувальної авіад-зії (травень—листопад 1942), командуючий авіагрупою 17-ї повітряної армії (листопад—грудень 1942), командир 3-го винищувального авіакорпусу (грудень 1942 — травень 1945) на Зх. фронті, Воронезькому фронті, Південно-Західному фронті, Сталінградському, ПівнічноКавказ. фронтах, Південному фронті, Четвертому Українському фронті, Першому Білоруському фронті і 3-му Білорус. фронті. На кінець війни генерал-лейтенант авіації С. здійснив 216 бойових вильотів, збив особисто 22 і в складі групи 2 літаки противника. Після війни перебував на вищих командних посадах у військово-повітряних силах: із 1948 — командуючий авіацією протиповітряної оборони СРСР, із 1966 — заст. головнокомандуючого військами протиповітряної оборони СРСР. Із 1980 — у Групі ген. інспекторів Мін-ва оборони СРСР. Нагороджений 3-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5-ма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ст., Кутузова 2-го ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Савицький Євген Якович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
