РУТКОВИЧ Іван (р. н. невід. — п. у квітні 1703) — маляр кінця 17 ст. Н., імовірно, у м. Жовква. Перед кінцем 1670-х рр. перебував у майстерні Р.Могильницького в Кам’янці-Струмиловій (нині м. Кам’янка-Бузька), де одружився з його служницею Євою. Мав сина Михайла (маляр). 1681 придбав від священика міської церкви Жовкви І.Вірозуба будинок, де прожив до смерті. Член братства Жовківської міської церкви, один із його уповноважених для нагляду над спорудженням мурованого храму. 1684—85 виконав ряд робіт із мистецького ремесла для Жовківського замку, реставрував карти-
ни, 1694 малював дерев’яні стелі в монастирі боніфратрів у Львові. Про початки творчої активності напередодні 1680-х рр. відомостей не віднайдено. Засвідчена авторськими підписами професійна діяльність Р. простежується від створених 1680 намісних ікон Спаса та Богородиці для монастирської Вознесенської церкви у Волиці-Деревлянській (нині село Буського р-ну Львів. обл.). Тим же роком датоване «Моління» в церкві Собору архангела Михаїла у Волі-Висоцькій (нині село Жовківського р-ну Львів. обл.). У січні 1682 намальоване «Моління» (в церкві Святої Трійці у Потеличі; нині село Жовківського р-ну Львів. обл.), й того ж року — «Моління» з «Тайною вечерею» і «Нерукотворним образом» Вознесенської церкви у Волиці-Деревлянській, 1683 — «Моління» з церкви Зішестя Святого Духа в Потеличі (Національний музей у Львові ім. [митрополита] Андрея Шептицького) та втрачене храмове «Різдво Богородиці зі сценами історії Марії» з церкви у Вижлові біля Сокаля. Обидва потелицьких «Моління» як унікальний приклад в укр. мист-ві мають портрети подружніх пар замовників. Наступна група робіт майстра належить до кінця 1680-х рр. і збереглася у церкві Собору архангела Михаїла у Волі-Висоцькій — апостольський ряд із датою 15 жовтня 1688 на іконі апостолів Симона та Пилипа. 20 червня 1689 датовані дияконські двері з архангелом Михаїлом та «Воплочення» посеред пророчого ряду. Очевидно, тоді ж виконана група Розп’яття із пристоячими в завершенні. У липні 1689 закінчено крила вівтаря з Іоанном Предтечею та пророком Іллею з Троїцької церкви в Білому Камені (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.; Львівська галерея мистецтв). 1693 намальований, імовірно, храмовий «Святий Дмитрій» (Львів, церква Святого Дмитрія). Наприкінці життя Р. із помічниками створив ансамбль ікон для жовківської міської церкви Різдва Христового. Найпізнішою віднайденою роботою майстра є знищена «Богородиця» 1700 із церкви Покрову Богоро-
диці в Митулині (зберігається у приватній збірці). Окрім того, на підставі почерку йому можуть бути приписані царські врата, дияконські двері з архангелом Михаїлом та ікони апостолів Матвія, Андрія і Марка з околиць Жовкви з давньої збірки місц. василіанського монастиря (Червоноградський музей історії релігії).
403 РУТКОВИЧ
Рання манера Р. склалася не без впливу Р.Могильницького. У пізній манері автор, вірогідно, використовує актуальні підкреслено малярські тенденції київ. школи, на запозичення з якої вказують також іконографія образу св. рівноапостольного кн. Володимира Святославича із жовківського ансамблю та почерк одного зі співпрацівників при виконанні пророків (Мойсей). Творчість Р. утвердила жовківський осередок укр. малярства як істотне самостійне явище реліг. мистецької к-ри істор. перемишльсько-львів. регіону й стала однією з найяскравіших сторінок західноукр. реліг. малярства свого часу. До доробку Р. зараховують немало різнорідних за характером творів, подекуди таких, що не мають нічого спільного з його індивідуальною манерою. П., імовірно, у м. Жовква.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУТКОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
