«РУСЬКА ТРІЙЦЯ» — громадсько-культ. угруповання демократ. спрямування, що сформувалося серед укр. студентської молоді Львів. ун-ту і вихованців Грекокатолицької духовної семінарії у Львові в 1830-х рр. Очолювали «Р.т.» М.Шашкевич, І.Вагилевич і Я.Головацький. Напрям діяльності визначався ідеями романтизму. Діячі «Р.т.», наслідуючи приклад літ. сил Наддніпрянської України, ідеологів слов’ян. відродження, прагнули сприяти піднесенню освіт. рівня та пробудженню нац. свідомості галичан, щоб прислужитися справі відродження нац. життя укр. народу та входження його в коло вільних і культ. націй Європи, насамперед слов’янських. Цьому вони присвятили всю свою багатогранну діяльність: збиральницьку, дослідницьку, видавничу й публіцистичну в галузі народознавства, фольклористики, мовознавства, джерелознавства, літературознавства, журналістики, педагогіки, а також літературно-художню та перекладацьку творчість. Результатом їхньої цілеспрямованої етногр. діяльності стали народознавчі праці: «Велика Хорватія або Галицько-Карпатська Русь» (1841) і «Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі» (1841) Я.Головацького, статті «Гуцули, мешканці східного Карпатського підгір’я» (1838, 1844), «Бойки, русько-слов’янський люд в Галичині» (1841), «Лемки — мешканці західного Прикарпаття» (залишилася в рукописі) І.Вагилевича, цінні записи усної нар. творчості, які увійшли до різних фольклористичних видань, у т. ч. 4-томного збірника Я.Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878). Мовознавчі зацікавлення «Р.т.» знайшли вияв у праці М.Шашкевича, I.Вагилевича і Я.Головацького над створенням словника та граматики живої української мови. У 1840-х рр. з’явилися «Грамати-
ки» I.Вагилевича (1845) та Я.Головацького (1849). Їх доповнили наук. праці «Статті про південноруську мову» І.Вагилевича (написані до 1843) та «Розправа о язиці южноруськім (малоруськім) і його наріччях» Я.Головацького (1849). Новаторством були позначені їхні виступи за утвердження нац. літератури на основі живої розмовної мови і створення шкільних підручників («Читанка» М.Шашкевича, за участю Ю.Величковського, укладена 1836, видана 1850 і 1853); реформа правопису (заміна етимологічного фонетичним); використання гражданського шрифту замість кириличного; впровадження рідної мови у повсякденний вжиток інтелігенції та церк. проповіді; переклади на нар. мову літ. творів із церковнослов’янської, чеської, польс., рос., грец. і нім. мов; виступи проти спроб латинізації укр. письменства (брошура «Азбука і abecad»o» М.Шашкевича, 1836). Письменники «Р.т.» своєю творчістю поклали початок новій, нац., літературі в Галичині та на західноукр. землях. Найістотнішою ознакою нової літератури галицькі романтики вважали народність, яку вони розуміли як нац. особливість. Розвиток літератури на нар. основі, на їхню думку, забезпечував романтичний фольклоризм. Звідси й така увага до фольклору як предтечі літератури і взірця народності. В їхніх творах уперше в укр. літературі зазвучали щира турбота про народ («Передговор к народним руським пісням» І.Вагилевича), високі громадян. мотиви («Слово до чтителей руського язика», «Відкинь той камінь» М.Шашкевича), зроблено соціальні наголоси («Олена» М.Шашкевича, «Становище русинів у Галичині» Я.Головацького). «Р.т.» надавала великого значення дослідженню і популяризації істор. минулого народу. Особливу увагу діячі «Р.т.» звертали на давні традиції політ. життя, насамперед часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства та козац. д-ви. У своїх наук. працях та літ. творах вони з гордістю писали про держ. могутність і славу Київ. Русі, високо цінували пам’ятки її к-ри. І.Ва-
гилевич та Я.Головацький відкрили для науки цінні пам’ятки давньоукр. законодавства — Кормчі 12—13 і 15 ст. зі статутами Володимира Святославича та Ярослава Мудрого, чимало актових джерел (грамот, листів тощо). Визначним досягненням укр. і польс. археографії стали переклад І.Вагилевичем польс. мовою (1840) і видання спільно з А.Бельовським «Літопису Нестора» з додатками «Поученіє дітям Володимира Мономаха» та «Посланіє Володимира Мономаха князеві Олегові Святославичу». Я.Головацький написав біографічний нарис про літописця Нестора (1848). М.Шашкевич та І.Вагилевич уперше переклали укр. мовою «Слово о полку Ігоревім». Я.Головацький опублікував наук. дослідження про поему (1853), видав першу в Галичині «Хрестоматію церковнослов’янську і давньоруську» (1854). Найважливішою добою історії України діячі «Р.т.» вважали часи Національно-визвол. війни під проводом Б.Хмельницького 1648—57. М.Шашкевич не раз звертався до образу гетьмана у своїй літ. творчості (життєпис гетьмана для альманаху «Зоря», вірш «Хмельницького обступлення Львова», переклад з латинської байки Б.Хмельницького). Я.Головацький та М.Шашкевич підготували до друку Львівський літопис — важливе джерело до історії козац. доби, у т. ч. Хмельниччини (фрагменти з нього опублікував А.Петрушевич 1871). Національно-патріотичні мотиви знайшли відображення в альманахах «Р.т.» У підготовленому до друку рукописі «Зорі» (1834; заборонений цензурою), яку відкривав портрет Б.Хмельницького, було вміщено життєпис гетьмана, вірші М.Шашкевича («Хмельницького обступлення Львова», «Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139», «О Наливайку»), оповідання на опришківську тему, поезії І.Вагилевича та Я.Головацького, цикли нар. пісень. Цими ж мотивами, хоч і в дещо приглушеному звучанні (із цензурних міркувань), пронизаний альманах «Русалка Дністровая», який, за задумом М.Шашкевича, міг допомогти «Воскресити в новій силі Руську
395 РУСЬКА
396 РУСЬКЕ
славу, руську власть!» Традиції заборонених цензурою «Зорі» та «Русалки Дністрової» продовжив упорядкований братами Головацькими літ. альманах «Вінок русинам на обжинки» (Відень, 1845—47, т. 1—2), який доніс до читачів гол. ідеї «Р.т.» і відіграв значну роль у культ. житті Галичини. Підсумком патріотичної діяльності «Р.т.» стало сформулювання гол. програмних засад укр. нац. руху в статті Я.Головацького «Становище русинів у Галичині» (1846), які 1848 поклала в основу своєї діяльності Головна руська рада. Діяльність «Р.т.» мала значний громад. резонанс у Галичині та поза її межами. Її традиції продовжив укр. нац. рух під час революції 1848—49, а згодом — народовський напрям нац. руху в Галичині та на Буковині. Ідеї «Р.т.» справили значний вплив на творчість укр. письменників А.Могильницького, М.Устияновича, Л.Данкевича, Г.Боднара, І.Гушалевича, В.Шашкевича, К.Климковича, Ф.Заревича, Є.Згарського, Й.Федьковича, С.Воробкевича, О.Духновича та ін. Високо цінували її діяльність М.Драгоманов, І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький, Б.Лепкий, М.Грушевський. Діячі «Р.т.» підтримували тісні особисті контакти і творчо співробітничали з укр. вченими (О.Бодянським, М.Максимовичем, І.Срезневським), видатними представниками нац. рухів і к-р ін. слов’янських народів — поляків (А.Бельовський, Ю.Борковський, І.Мацейовський, І.Паулі, Л.Семенський); чехів і словаків (П.-Й.Шафарик, К.Гавлічек-Боровський, К.Зап, Ф.Яхім, К.Кампелік, Й.Подліпський); сербів (Г.Петрович і Т.Павлович); хорватів (Ф.Курелац); росіян (М.Погодін). Завдяки цим взаєминам твори, які натрапляли на цензурні перепони в Галичині, виходили друком у Буді (нині у складі міста Будапешт, Угорщина), Відні, Празі (нині столиця Чехії), Варшаві, Лейпцигу, Штутгарті (обидва міста в Німеччині), Москві, Санкт-Петербурзі. Кращі твори діячів «Р.т.» перекладені багатьма іноз. мовами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««РУСЬКА ТРІЙЦЯ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
