«РУСЬКА ПРАВДА» — давньорус. збірник світського права («правда» означає закон), в якому відбито норми звичаєвого права, а також князівські нововведення. У тексті збереглися записи про те, що писемна фіксація права відбувалася за Ярослава Мудрого, Ярославичів (названо Ізяслава Ярославича, Святослава Ярославича та Всеволода Ярославича) та Володимира Мономаха. Частина артикулів корелює із правовими нормами договорів Русі з Візантією, на підставі чого робилися спроби реконструкції найдавнішого рус. права. Деякі дослідники виокремлюють статті, введені Святополком Ізяславичем. «Р.П.» — справді багатошаровий текст, в якому зафіксовані, напр., як норми, що регулюють
392 РУСЬКА
«Руська Правда». Синодальний список. 1282. Перший аркуш.
«Руська Правда». Один зі списків. 15 ст.
кревну помсту, так і заміна її на грошовий штраф, різні норми процентів (т. зв. резів), що бралися лихварями із грошової позики та ін. У пам’ятці помітні спроби систематизації, хоча й непослідовні, час походження збірника визначають приблизно як 1-шу пол. 12 — серед. 13 ст. «Р.П.» збереглася в Кормчих і т. зв. Мірилі Праведному (збірках установлень переважно церк. права та духовних повчань). Відповідно виникають сумніви, чи функціонувала «Р.П.» як пам’ятка діючого законодавства. Утім певні норми «Р.П.» зафіксовані також у берестяних грамотах. У будь-якому разі час вміщення «Р.П.» в Кормчих (остання третина 13 ст.) вказує на час виходу «Р.П.» з активного обігу як юрид. тексту. «Р.П.» збереглася у великій кількості списків трьох редакцій: Короткої, Просторої та Скороченої. Коротку (на 43 артикули) вміщено у двох списках Новгородського першого літопису молодшої редакції 15 ст. Тільки в цій редакції Правду Ярослава відокремлено від Правди Ярославичів, тоді як у Просторій редакції запис про з’їзд Ярославичів та
укладення законів вміщено на початку. Коротку редакцію традиційно вважають найранішою, однак останнім часом наведено вагомі аргументи на користь того, що цей текст виник під пером новгород. літописця, котрий перекомпонував, скоротив та дещо переробив статті (час переробки — кін. 14 — поч. 15 ст.). О.Толочко вказує на те, що композиція статей Короткої Правди не складає комплексу, придатного для відправлення законодавства, має пізні мовні риси, а деякі пасажі є малозрозумілими без залучення відповідних статей Просторої Правди. Крім того, послідовність викладу Короткої Правди відповідає тій композиції статей, що утворилася через помилки прочитання в одній із редакцій Просторої Правди. Таким чином, співвідношення Короткої та Просторої редакцій, імовірно, є оберненим, і Коротка Правда утворилася для потреб новгород. історіописання. Налічується більше як 3 сотні списків Просторої редакції (100—135 артикулів), представленої кількома ізводами. Синодально-Троїцький ізвод репрезентований списками Кормчих, збірками Мірила Праведного та виписками з Кормчих («Номоканону»), вміщеними в текст Софійського першого літопису. Пушкінський ізвод зберігся в юрид. збірках особливого складу, де «Р.П.» поєднано із «Законом судним людєм». Карамзинський ізвод являє собою пізню літ. компіляцію зі списків ТроїцькоСинодального та Пушкінського ізводів, укладену бл. 14 ст. Найстарший список Просторої редакції — із Новгородської Синодальної Кормчої бл. 1280. Скорочена редакція (до 60 артикулів) збереглася у двох списках Кормчої 17 ст. Це — церк. переробка Просторої редакції, зроблена в 14—15 ст., де «Р.П.» поєднано з Уставом Володимира Мономаха.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««РУСЬКА ПРАВДА»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
