РУСОВА Софія Федорівна (у дівоцтві — Ліндфорс; 18.02.1856— 05.02.1940) — громад. і культурно-освітня діячка, педагог, засновниця укр. жін. руху в Сх. Україні. Дружина О.Русова, мати М.Русова і Ю.Русова. Н. в с. Олешня (нині село Ріпкинського р-ну Черніг. обл.) у шведсько-франц. родині. Закінчила г-зію в Києві (1871) і невдовзі відкрила разом із сестрою перший у місті та другий у Росії дитячий садок, працювала в різних освіт. закладах, брала активну участь у діяльності укр. громади в Санкт-Петербурзі (1874—76). Підтримувала зв’язки з народовольцями, багато разів зазнавала обшуків і арештів. Автор кількох науково-популярних брошур, підручників, праць із літератури, педагогіки, історії, географії. Активна учасниця укр. нац. руху, популяризаторка ідеї націоналізації шкільної та позашкільної освіти в Україні, яку вона послідовно відстоювала у своїх працях, на багатьох освіт. та ін. з’їздах у Росії. Р. — одна із засновників і співробітників (редактор) укр. пед. час. «Світло» (1910—14). Як представниця укр. журналістики виступала на Все-
світньому конгресі преси в Брюсселі (Швейцарія; 1910). На Всеукраїнському національному конгресі 1917 обрана до Української Центральної Ради. Була одним з організаторів та керівником (1917—18) Всеукраїнської учительської спілки, одним із фундаторів та директором департаменту дошкільної і позашкільної освіти ген. секретарства (мін-ва) освіти (6 серпня 1917 — березень 1919). Викладала у новоствореній (7 вересня 1917) Укр. науково-пед. академії. Була організатором т-в «Просвіти», курсів українознавства, підготовки підручників для укр. шкіл. Брала участь у діяльності Всеукр. шкільної ради, яка очолювала українізацію освіти та розробляла програми єдиної школи. 1920 працювала викладачем педагогіки Кам’янець-Подільського ун-ту. Після еміграції 1922 за кордон активно продовжувала в Польщі, із 1923 — у Празі (Чехословаччина) громад. і пед. діяльність. Є авторкою багатьох пед. творів, виданих на еміграції: «Єдина діяльна (трудова) школа» (1923), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Дидактика» (1930) та ін. П. у м. Прага, похована на місц. кладовищі. Тв.: Мої спомини. Львів, 1937. Літ.: Дорошенко Н. Софія Русова як педагог. В кн.: Шлях виховання і навчання. Львів, 1936; Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998. Т.С. Осташко, В.І. Кізченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУСОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
