РУЗВЕЛЬТ Франклін Делано (30.01.1882—12.04.1945) — 32-й президент США (1933—1945), чотири рази поспіль обирався на цю посаду (1932, 1936, 1940, 1944). Н. у шт. Нью-Йорк (США) в заможній родині землевласника; вихідцем з ін. відгалуження Рузвельтів був 26-й президент США Т.Рузвельт. Закінчив Гарвардський ун-т (1904) та юридичну школу Колумбійського ун-ту (1907). Розпочав політ. кар’єру 1910, будучи обраним до сенату шт. Нью-Йорк від Демократ. партії. 1913—20 в адміністрації Т.-В.Вільсона обіймав посаду заступника міністра військово-мор. флоту. 1920 невдало балотувався на посаду віце-президента США. 1921 перехворів поліомієлітом. Жорстка самодисципліна та фізичні вправи дали йому змогу повернутися до політ. життя, проте до кінця своїх днів він залишався інвалідом і не міг пересуватися без сторонньої допомоги. 1928 переміг на виборах губернатора шт. Нью-Йорк. На президентських виборах 1932 здобув перемогу над діючим президентом-республіканцем Г.Гувером. У внутр. політиці в умовах світ. екон. кризи («Великої депресії») впровадив систему ліберальних реформ, відомих як «Новий курс», чим домігся подолання гострих кризових явищ в екон., соціальному та політ. житті країни. Закликав до подолання втрати духовних цінностей амер. сусп-ва, доводив, що держава — «слуга народу». На міжнар. арені був прихильником активної зовн. політики, хоча на перших порах дотримувався ізоляціонізму задля збереження внутрішньополітичної підтримки «Нового курсу». По відношенню до країн Латинської Америки проводив політику «Доброго сусідства». 1933 встановив дипломатичні відносини з СРСР. Із початком Другої світової війни вивів зовнішньополіт. курс США з позиції ізоляціоніз-
му, ініціював ухвалення Конгресом закону про «ленд-ліз» (1941), який дав змогу використовувати амер. екон. могутність у боротьбі з д-вами осі Берлін—Рим—Токіо. У серпні 1941 разом із прем’єр-міністром Великої Британії У.-Л.Черчіллем підписав Атлантичну хартію, чим було започатковано створення антигітлерівської коаліції. 1942 уклав із СРСР договір про взаємодопомогу. Став організатором та активним учасником конференцій лідерів д-в антигітлерівської коаліції у Касабланці (Марокко; 1943), Квебеці (Канада; 1943), Каїрі (Єгипет; 1943), Тегерані (Іран; 1943), передбачав розгром Німеччини, перенесення воєнних дій на Тихий океан, виступав за прискорення підготовки та відкриття Другого фронту в Європі, висунув ідею беззастережної капітуляції Німеччини, Італії, Японії. На Кримській конференції (лютий 1945), прагнучи скоротити людські втрати США у війні з Японією, доклав великих зусиль до вступу СРСР у війну з Японією на Далекому Сході ціною надання Й.Сталіну можливості впливу в країнах Центр. та Пд.Сх. Європи. Визнав нові зх. кордони СРСР, тобто легітимність входження до складу УРСР західноукр. земель у 1939. Став одним із фундаторів Організації Об’єднаних Націй, наполягаючи на участі в ній СРСР. Підтримав пропозицію щодо надання УРСР статусу держави-засновника ООН. Такий статус УРСР одержала на установчій конференції ООН у Сан-Франциско (США; 1945), до початку якої Р. не дожив два тижні, зазнавши тяжкого серцевого нападу. Тв.: Беседы у камина. М., 2003. Літ.: Рузвельт Э. Его глазами. М., 1947; Шервуд Р. Рузвельт и Гопкинс: Глазами очевидца, т. 1—2. М., 1958; Яковлев Н.Н. Франклин Рузвельт: Человек и политик: Новое прочтение. М., 1980; Мальков В.Л. Франклин Рузвельт: Проблемы внутренней политики и дипломатии. М, 1988; Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917—1945 рр. К., 1997; Фейс Г. Черчилль, Рузвельт, Сталин. М, 2003; Бернс Дж.М. Франклин Рузвельт: Человек и политик. М., 2004. О.С. Черевко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУЗВЕЛЬТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
