РУЖИНСЬКІ (Роговицькі, Наримунтовичі-Ружинські) — князівський рід власного герба, представники якого, за фамільною легендою, походили від турівського і пінського кн. Наримунта Гедиміновича; землевласники Київського воєводства і Волинського воєводства Речі Посполитої. Родове гніздо Р. — с. Ружин (нині село Турійського р-ну Волин. обл.) під м. Ковель, родоначальник — Іван, князь Ружинський і Роговицький (п. після 1486). Упродовж 16—18 ст. більшість представників цього розгалуженого клану були дрібними землевласниками Володимирського пов. Волин. воєводства, які будували свою кар’єру та здобували матеріальні статки службою при магнатських і панських дворах. Один із таких князів Остафій Іванович Р. (п. 1587) був засновником київ. гілки роду. Свою службу він починав як черкас. і канівський підстароста
Печатка князя Остафія Ружинського. Відбиток. 1575.
Зображення князя Кирика Ружинського в гербівнику «Gniazdo cnoty» Бартоша Папроцького. 1578.
356 РУЗВЕЛЬТ
Ф.Д. Рузвельт.
кн. М.Вишневецького (1569—73), в почту якого побував на Люблінському унійному сеймі 1569. Пізніше був київ. підвоєводою кн. В.-К.Острозького (1575—81). Кошовий отаман Війська Запорозького (1581—83). У шлюбі з Богданою Олізарівною-Волчківною (див. Олізари) мав 6 дітей: Михайла, Богдана, Кирика, Миколая, Ганну та Марушу (дружину гетьмана Війська Запорозького К.Косинського). Михайло Остафійович (п. після 1592) — гетьман Війська Запорозького (1584—87), київ. підвоєвода кн. В.-К.Острозького (1586—87). Богдан («Богданко») Остафійович (п. 1576) — гетьман Війська Запорозького (1575—76). Миколай Остафійович (п. 1592) — кошовий отаман Війська Запорозького (1587), київ. войський (1591—92). 1591 на місці с. Щербів заснував м. Новий Ружин (нині смт Ружин). Кирик Остафійович (п. 1599) — кошовий отаман Війська Запорозького (1588), посол шляхти Київ. воєводства на вальні сейми (1590, 1595, 1598). Власник Паволоцького, Котеленського, Новоружинського ключів (див. Ключ) та ін. маєтків у Київ. пов. Київ. воєводства, Володимирському і Кременецькому повітах Волинського воєводства. 1595 став братчиком Львівського братства. Син Кирика і його першої дружини Овдоті Андріївни Єловичівни-Кунівської Роман (1575 — 18 квітня 1610) — посол київ. шляхти на вальний сейм 1605, королів. ротмістр, «гетьман» військ Лжедмитрія II (1608—10). У шлюбі із Софією Корабчіївською дітей не мав, проте, за родовою легендою Розумовських, саме його син Якуб (ототожнений з Яковом Романовичем Розумом) був засновником їхнього роду. Літ.: Wolff J. Kniaziowie litewskoruscy od koЅca czternastego wieku. Warszawa, 1895; BobiЅski W. Wojew\dztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy: Studium osadnictwa i stosunk\w w»asnoСci ziemskiej. Warszawa, 2000; Litwin H. Nap»yw szlachty polskiej na Ukrain“ 1569—1648. Warszawa, 2000; Герасименко В. Родовід князів Ружинських. В кн.: Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства у Львові, вип. 3. Біла Церква, 2002; Urz“dnicy wojew\dztw kijowskiego i czerniechowskiego XV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 2002; Войтович Л. Княжа доба на Русі: Портрети еліти. Біла Церква, 2006; Mazur K. W stron“ inte-
gracji z Koron: Sejmiki Wo»ynia i Ukrainy w latach 1569—1648. Warszawa, 2006; Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI — першої половини XVII ст. К., 2008; Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини XIV — XVIII ст. Х., 2008; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 2008. І.А. Тесленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУЖИНСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
