РУДНИЦЬКИЙ Михайло Іванович (07.01.1889—01.01.1975) — літературознавець, літ. критик, поет, перекладач. Професор (1939). Н. в м. Підгайці. Закінчив Львів. ун-т (1912). 1915—18 жив у Києві, де зблизився з гуртком неокласиків, 1919—22 вивчав західноєвроп. літератури в Парижі (Франція) та Лондоні (Велика Британія). Повернувшись на Батьківщину, став професором Львівського таємного українського університету, а після його закриття польс. властями працював у газ. «Діло» та ж. «Назустріч». Із кінця 1939 — професор Львів. ун-ту. Автор збірки поезій у прозі «Очі на уста» (1922), збірки оповідань «Нагоди і пригоди» (1929), в яких переважають настроєві, зокрема еротичні, мотиви. У літературно-критичних працях «Між ідеєю і формою» (1932) та «Від Мирного до Хвильового» (1936) Р. виступив прихильником «безсвітоглядності» літератури, що викликало широку дискусію в літературномистецьких колах. Збірки спогадів та нарисів «Письменники зблизька» (вийшли 3-ма випусками протягом 1958—64), «В наймах у Мельпомени» (1963), «Ненаписані новели» (1966), «Непередбачені історії» (1969) малюють атмосферу літературно-мистецького життя в Західній Україні 1-ї пол. XX ст., виявляють широку ерудицію і спостережливість письменника і вченого та зберігають пізнавальне значення для сучасного читача. П. у м. Львів. Літ.: Шаховський С. Щирий талант. «Літературна газета», 1959, 9 січня; Новиченко Л. Майстерність мемуариста. «Дніпро», 1959, № 3; Ільницький М. Михайло Рудницький здалеку. «Дзвін», 1997, № 4. М.М. Ільницький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рудницький Михайло Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
