РУБЦІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, що походить від Івана Семеновича (Созоновича) Рубця, зем’янина та сина боярського (1-ша пол. 17 ст.). Старший із його синів — Михайло Іванович (р. н. невід. — п. бл. 1698), топальський сотник (1669, 1672—73), а з онуків найбільш відомі Іван (Ішута) Михайлович (р. н. невід. — п. до 1705), стародубський полковий осавул (бл. 1670), та Юрій Ілліч (р. н. невід. — п. після 1715), стародубський полковий суддя (1709—13). Стародубським полковим суддею 1714—23 був Семен Гнатович (р. н. невід. — п. 1724), а 1737—55 — Андрій Мойсейович (бл. 1705 —
1756). Сотниками топальськими були: 1772—83 — Василь Іванович (бл. 1726 — після 1784) та 1751— 72 — Григорій Андрійович старший (бл. 1727 — 1803). Інші представники обіймали уряди сотенної старшини, а також значкових товаришів, військових товаришів та бунчукових товаришів у Стародубському полку. До цього роду належали: Іван Пилипович (1796—1854), генерал-майор (1851), командуючий підрозділами Малорос. військ. поселення, його сини: Олександр Іванович (1838— 1913), композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист і теоретик музики, професор Петерб. консерваторії (1879—95), автор низки теор. праць, підручників і збірок нар. пісень, та Пилип Іванович (1842 — після 1900), генерал-майор у відставці, катеринославський повітовий військ. начальник; Матвій Степанович (1791 — бл. 1865), учасник антинаполеонівських кампаній, генерал-майор (1839), його племінник Олександр Савович (1837— 1906), д-р медицини (1880), таємний радник (1906), окружний військово-мед. інспектор Іркутського військ. округу, та син Олександра Савовича — Олександр Олександрович (1882— 1956), протоієрей, професор рос. мови в Упсальському та Стокгольмському ун-тах, автор наук. праць; Іван Павлович (1834— 1900), учасник Кримської війни 1853—1856, комендант Виборзької фортеці (1891—1900), генерал від артилерії у відставці (1900); Григорій Петрович (бл. 1796 — бл. 1858), генерал-майор (1853), командир 2-ї бригади 2-ї резервної піх. д-зії. Рід внесений до 2-ї, 3-ї та 6-ї частин Родовідних книг Черніг. і Тамбовської губерній, а герб — до 9-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. 1: Полк Стародубский. К., 1888; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
Закінчила Чортківську нар. школу, співала в хорі, яким керував батько; мала абсолютний муз. слух. 1896—1914 — актриса Львів. мандрівного театру т-ва «Руська бесіда», 1917—18 — його директор. 1901—02 брала уроки вокалу в С.Козловської. 1919 працювала в Чернів. укр. драм. театрі та Новому Львів. театрі. Концертувала як камерна співачка. Репертуар Р. включав укр., рос. і західноєвроп. твори: п’єси Т.Шевченка, І.Франка, В.Винниченка, Максима Горького, А.Чехова, Г.Ібсена, Е.Ростана та ін.; опери М.Аркаса, Ж.Бізе, Е.-Т.-А.Гофмана, Ш.-Ф.Гуно, С.Монюшка, Дж.Пуччіні та ін.; оперети Ф.Легара, А.Сюллівана, Й.Штрауса та ін. Свої твори Р. присвятили М.Рудницький, Б.Демків, О.Бугай, В.Подуфалов. П. у с. Зіньківці (нині село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.). 1958 прах Р. перепоховано в Тернополі. 1981 за рішенням ЮНЕСКО в міжнар. масштабі відзначено 100-річчя із дня народження К.Рубчакової. Бібліогр.: Медведик П.К. Катерина Рубчакова: Бібліографічний покажчик. Львів, 1981. Літ.: Барнич С. Слідами матері (у 40-річчя смерті Катрі Рубчакової). «Наше життя» (Нью-Йорк), 1959, № 11; Медведик П. Служіння народові. «Жовтень», 1981, № 4; Ревуцький В. Унікальний талант. «Сучасність», 1981, № 7/8; Гірняк Й. До сторіччя з дня народження Катерини Рубчакової. Там само, 1983, № 7/8; Нариси з історії української культури, кн. 2. Едмонтон, 1984; Медведик П.К. Катерина Рубчакова. К., 1989; Лепкий Б. Мемуари. В кн.: Лепкий Б. Твори, т. 1. К., 1991; Чарнецький С. Про Катерину Рубчакову. В кн.: Наш театр: Книга діячів українського театрального мистецтва, т. 2. Нью-Йорк—Париж— Сідней—Торонто, 1992; Лисенко І.М. Словник співаків України. К., 1997; Мистецтво України. К., 1997; Довідник з історії України, т. 3. К., 1999. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУБЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
