Викликана боротьбою європ. д-в за поділ володінь Османської імперії, яка переживала внутр. кризу, і, зокрема, прагненням Росії заволодіти сх. узбережжям Чорного моря та посилити свій вплив на Кавказі та Балканах. Приводом до війни стало закриття Туреччиною після Наваринської битви (жовтень 1827) в порушення Акерманської конвенції 1826 протоки Босфор, оголошення себе вільною від домовленостей із Росією та видалення рос. підданих зі своїх володінь. 26 (14) квітня 1828 Росія оголосила війну Туреччині. На Дунай була спрямована 95-тис. армія генерал-фельдмаршала П.Вітгенштейна, яка вступила в турец. володіння. Їй протистояла 150-тис. турец. армія Хусейн-паші. На Кавказі 25-тис. Окремому корпусу генерала від інфантерії І.Паскевича протистояло 50-тис. турец. військо. У квітні—травні (за ст. ст.) 1828 рос. війська зайняли Дунайські князівства, а 8 червня (27 травня) в присутності рос. імп. Миколи I, при допомозі задунайських козаків, які перейшли на бік Росії, почалася переправа рос. військ човнами на правий берег Дунаю. Наприкінці травня (за ст. ст.) рос. війська захопили фортецю Ісакча, облягли Гірсов (нині м. Гиршова), Тульчу (нині всі міста в Румунії), Кюстенджі (нині місто Кюстенділ, Болгарія), Мачин та Браїлів (нині м. Браїла; обидва в Румунії). Останні дві фортеці здалися на початку червня 1828 (за ст. ст.), а наприкінці червня (за ст. ст.) 1828 був зайнятий Базарджик (нині м. Пазарджик, Болгарія). Гол. сили безуспішно облягали
Шумлу (нині м. Шумен, Болгарія), а потім зосередили свої зусилля проти Варни (нині місто в Болгарії), яка здалася 11 жовтня (29 вересня) 1828. Взяття її, однак, коштувало великих втрат. На Кавказі бойові дії проходили вдало для рос. військ, вони захопили фортеці Анапу (нині місто Краснодарського краю, РФ), Карс (нині місто в Туреччині), Ахалкалакі, Ахалцих (нині м. Ахалцихе), Ацхур (нині всі в Грузії), Ардаган (нині місто Ардахан в Туреччині), Поті (нині місто в Грузії) та Баязет (нині м. Догубаязит, Туреччина). Упродовж зими 1828/29 війська з обох боків ретельно готувалися до наступних бойових дій. 1829 генерал-фельдмаршал П.Вітгенштейн був замінений генералом від інфантерії І.Дибичем, а Хусейн-паша — Решид-пашою. На початку травня (за ст. ст.) 1829 рос. війська почали облогу Силістрії (нині м. Сілістра, Болгарія). Наприкінці травня (за ст. ст.) 1829 ескадри адмірала О.Грейга і віце-адмірала Л.Гейдена блокували протоки й перервали будь-який підвіз морем до Стамбула. 11 червня (30 травня) 1829 І.Дибич розбив 40-тис. армію Решид-паші поблизу Кулевчі (нині с. Кюлевча, Болгарія). 30 (18) червня 1829 капітулювала Силістрія, і на початку липня (за ст. ст.) 1829 р. 35-тис. рос. армія перейшла Балкани, оволоділа фортецями Місеврія (нині м. Несебир), Ахіоло та портом Бургас (нині усі в Болгарії). Наприкінці липня (за ст. ст.) 1829 І.Дибич атакував зосереджений біля Слівно (нині м. Слівен, Болгарія) 20-тис. турец. корпус, розбив йо-
го і перервав сполучення Шумли з Адріанополем (нині м. Едірне, Туреччина). 19 (7) серпня 1829 рос. війська раптово підійшли до Адріанополя, що деморалізувало турец. гарнізон, і він наступного дня здався. На Кавказі рос. війська 9 липня (27 червня) 1829 оволоділи Ерзурумом і підійшли до Трапезунда (нині м. Трабзон; обидва нині в Туреччині). Захоплення Адріанополя, Ерзурума, вихід рос. військ на підступи до Стамбула, блокування проток рос. човнами та внутр. негаразди в Туреччині змусили султана Махмуда II укласти 14 (2) вересня Адріанопольський мирний договір 1829, за яким до Росії відійшли Кавказ. узбережжя Чорного моря (до району на пн. від Батумі; нині місто в Грузії) і район Ахалциха, а також дельта Дунаю; Греція отримала незалежність, а Сербія, Молдова та Валахія — автономію. Літ.: Урланис Б.Ц. Войны и народонаселение Европы. М., 1960; Шеремет В.И. Турция и Адрианопольский мир 1829 г.: Из истории восточного вопроса. М., 1975; Восточный вопрос во внешней политике России, конец ХVIII — начало ХХ в. М., 1978; Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века: Документы Российского министерства иностранных дел, т. 8 (16). М., 1995; Мерников А.Г., Спектор А.А. Всемирная история войн. Минск, 2005. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828—1829» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
