РОМОДАНІВСЬКИЙ ШЛЯХ, Ромодан — відрізок старовинного шляху, що вів із Рос. д-ви до Кримського ханату через територію Гетьманщини. Р.ш. мав незначну кількість переправ і минав великі населені пункти. Проходив від Путивля через Сміле (нині село Ромненського р-ну Сум. обл.), вище Ромен перетинав р. Сула (прит. Дніпра), далі йшов вододілом між Сулою та р. Хорол (прит. Псла, бас. Дніпра; через сучасні населені пункти Ромодан, Семенівку, Глобине) і виходив до Дніпра біля Кременчука. Наприкінці 18 ст. обсаджений вербами. До прокладення залізниць у 1860—80-х рр. залишався одним із найважливіших шляхів, яким чумаки (див. Чумацтво) ходили в Крим. До серед. 19 ст. його часто використовували для прогону гуртів худоби як на ярмарки Лівобережної України, так і в центр. губернії Рос. імперії. Переказ, згідно з яким назва шляху пішла від прізвища кн. Г.Ромодановського, є сумнівним. Д.Я. Вортман.
вав В.Бутурліна в посольстві до України, брав участь в українсько-рос. переговорах у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький; січень 1654). 1654—69 був воєводою рос. військ в Україні. Очолюючи Білгородський стіл Розрядного приказу Рос. д-ви, істотно впливав на політичне життя Гетьманату. Упродовж 1658—59 на чолі Білгородського полку воював проти гетьмана І.Виговського, надав моральну, матеріальну і військ. допомогу його опонентам — М.Пушкарю, Я.Барабашу, І.Донцю. Навесні 1658, отримавши від уряду Олексія Михайловича надзвичайно широкі повноваження у справі залагодження конфлікту в козац. Україні, своїми різкими діями по відношенню до І.Виговського, на думку М.Грушевського, фактично підштовхнув останнього до укладення Гадяцького договору 1658 з Річчю Посполитою. Восени 1658 керував облогою Варви, яку захищали війська ніжинського полк. Г.Гуляницького. Влітку 1659 взяв участь у Конотопській битві 1659. Упродовж 1661—63 підтримував кошового отамана І.Брюховецького у його боротьбі з гетьманом наказним Я.Сомком та змаганнях за гетьманство. Під час походу польс. короля Яна II Казимира Ваза в Україну 1663/64 Р. відзначився при обороні Глухова та особливо під час відступу коронних і литов. військ з України. 1668—69 очолював рос. війська в поході проти об’єднаних сил гетьмана П.Дорошенка. 1670 брав участь у
придушенні повстання С.Разіна на Дону та на теренах Слобідської України. 1676 очолював рос. війська, які спільно з козаками лівобереж. гетьмана І.Самойловича перейшли Дніпро й атакували правобереж. гетьмана П.Дорошенка в Чигирині, змусивши тим самим останнього до складання гетьман. повноважень, а його сюзерена, осман. султана Мегмеда IV, — до введення військ на Правобережжя. Під час Чигиринських походів 1677 і 1678 Р. очолював рос. армію, і саме він 12 серпня 1678 віддав наказ про спалення гетьман. столиці та відхід рос. й укр. військ до Дніпра. 1669 Р. очолював рос. делегацію на переговорах з гетьманом Д.Ігнатовичем (Многогрішним), що завершилися укладенням Глухівських статей 1669, а 1672 спільно з гетьманом І.Самойловичем уклав Конотопські статті 1672. Крім Білгородського столу, Р. очолював також Сєвський і Новгородський столи Розрядного приказу. Служив при царському дворі. Загинув під час стрілецького бунту в Москві 1682.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОМОДАНІВСЬКИЙ ШЛЯХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
