РОЖНЯТІВ — с-ще міськ. типу Івано-Франківської області, райцентр. Розташов. в долині р. Дуба (прит. Чечви, бас. Дністра), за 7 км від залізничної ст. Рожнятів. Населення бл. 4 тис. осіб (2010). Уперше згадується в грамоті кн. Федора Любартовича 1411 як село в Жидачівському пов. (у складі Галицької землі), пізніше — як містечко із замком, центр Рожнятівського ключа (див. Ключ). Імовірно, ще до виникнення Р. існувало с. Стара Вісь (Старе Село), яке згодом стало передмістям Р. Восени 1648 замок здобули повстанці С.Височана. Від кінця 17 ст. і до Першої світової війни Р. — власність графів Скарбеків. Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у складі австрійської провінції Галичина. Наприкінці 18 ст. став значним торгово-ремісничим осередком, в околицях розвивався видобуток солі. 1785 офіційно отримав міські права. У 19 ст. з’явилися дрібні пром. підпр-ва. 1910 в Р. було 3,6 тис. мешканців. З осені 1914 до травня 1915 Р. окупований російськими військами, із листопада 1918 — у складі Західноукраїнської Народної Республіки, із травня 1919 — під контролем польс. військ, за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 відійшов до Польщі, 1921—39 — у Долинському пов. Станіславського воєводства, 1939
Істор. споруда: палац Скарбеків (18—19 ст.) на місці замку. Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 9. Warszawa, 1888; ІМіС УРСР: Івано-Франківська область. К., 1971; Михайлів Л. Рожнятів і околиці. Снятин, 2000; Рожнятів. В кн.: Культурологічний часопис «Ї», вип. 48: Гебрейський усе-світ Галичини. Львів, 2007. Д.Я. Вортман.
Рожнятів. Палац Скарбеків. Фото кінця 19 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОЖНЯТІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
