РОЄНКО Віктор Каленикович (18.03.1919—16.10.2010) — підприємець, громад. діяч, меценат. Н. в с. Антонівка (нині село Уманського р-ну Черкас. обл.) в сім’ї вояка Армії УНР. Після закінчення середньої школи в Умані навч. у військово-мор. уч-щі (Одеса), вивчав кримінальне право. Під час Другої світової війни був підпільником Організації українських націоналістів. Потрапив до гестапо, був в’язнем концтабору. 1947 опинився у Бельгії, де став студентом юридичноекон. ф-ту Лювенського ун-ту, після закінчення якого відвідував лекції із соціальної економіки в Ун-ті Баффало (США; закінчив 1954). Переїхав до Канади 1950, де почав працювати економістом в амер. фірмі. 1958 в Онтаріо (Канада) заснував страхову компанію «В.Роєнко Іншуренс ЛТД» (президент і правний дорадник), яка згодом стала однією з найбільших у Канаді. Був активним діячем Укр. нац. об’єднання, Укр. стрілец. громади, головою Всесвітньої ради прихильників УНР у Канаді. Від часу створення Уряду УНР на еміграції (1948) виконував функцію безпарт. посла (депутата); був ген. секретарем парламенту УНР на еміграції, заст. міністра військ. справ УНР на емі-
грації. Член Світ. конгресу вільних українців (із 1991 — Світовий конгрес українців) від часу його заснування (1967), упродовж багатьох років член його секретаріату. Один із активних учасників створення Українського вільного козацтва (у Німеччині), Союзу колишніх укр. вояків (у Бельгії), Ради укр. комбатантських організацій, що об’єднувала укр. емігрантські угруповання Зх. Європи, США та Канади. Від 1980 — голова Спілки колиш. укр. вояків у Канаді. Очолював православну громаду церкви Святого Юрія Переможця у Грінзбі (пров. Онтаріо, Канада). Був уповноваженим Укр. всесвітньої координаційної ради в Канаді зі збирання коштів на відбудову Свято-Михайлівського Золотоверхого собору. Один із рицарів-засновників Лицарського ордену архістратига Михаїла в Україні. Його зусиллями формувалося Велике пріорство цього ордену в Канаді, яке він очолював. Мав титул графа, який ствердив йому Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (1999). Р., єдиного з українців, за гуманітарну працю для всього людства нагороджено Візантійським орденом (Ватикан). Член Ради Музею ЗС України (від 1996), якому активно сприяв у час його становлення. Президент науково-методичного центру «Україна—Діаспора» (від 1996). Автор кількохсот статей на громад. та політ. теми, друкованих у різний час у часописах «Промінь», «Новий шлях», «Самостійна Україна», «Вінніпег трібюн», «Садбурі Стар», «Гамільтон Спектатор» та ін. Від 1990 його пожертви на розбудову Укр. д-ви (посольство України в Канаді, військо, шпиталі, дитячі заклади, школи, вид-ва) склали 1 млн канад. доларів. П. у м. Гамільтон (Канада).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОЄНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»