РОДИМЦЕВ Олександр Ілліч (08.03.1905—13.04.1977) — воєначальник, генерал-полковник (1961). Двічі Герой Рад. Союзу (1937, 1945). Н. в с. Шарлик (нині село Оренбурзької обл., РФ) в сім’ї селянина. Із 1927 — в Червоній армії. 1932 закінчив Військ. школу ім. Всесоюзного ЦВК. Брав участь у громадян. війні в Іспанії (1936—37), де був відомий під псевдонімом «капітан Павлі-
Єпископ Василій (Володимир Михайлович Родзянко) (1915—1999).
254 РОДИНА
О.І. Родимцев.
Будинок у м. Київ по вул. Володимирській, 42, де розміщувався клуб «Родина». Фото 2009.
то». Після повернення до СРСР командував кавалерійс. полком, а після закінчення Військ. академії ім. М.Фрунзе в Москві (1939) призначений помічник командира кавалерійс. д-зії. 1940 — учасник радянсько-фінляндської війни 1939—1940. Упродовж 1941—45 служив на Південно-Західному фронті, Донському, Сталінградському фронтах, Степовому фронті, Воронезькому фронті, Другому Українському фронті та Першому Українському фронті як командир 5-ї повітрянодесантної бригади (1941), 87-ї стрілец. д-зії (із 1942 — 13-та гвардійська), 32-го гвард. стрілец. корпусу (1943— 45). Війська під командуванням Р. відзначилися в оборонних боях під Києвом (1941), під Сталінградом (нині м. Волгоград, РФ; 1942), у Нижньосилезькій наступальній операції 1945, Берлінській наступальній операції 1945 та Празькій наступальній операції 1945. Вдруге звання Героя Рад. Союзу удостоєний за форсування р. Одер в районі Лідена (Польща). 1947 закінчив Вищі академічні курси при Академії Генерального штабу, командував військами Південносибірського військ. округу, Пн. військ. округу, був військ. аташе в Албанії, із 1966 — консультантом групи ген. інспекторів міністерства оборони СРСР. Автор книг: «Твої, Вітчизно, сини» (1962), «Люди легендарного подвигу» (1964), «На остан-
ньому рубежі: Записки командира дивізії» (1964), «Машенька із Мишоловки» (1964), «На берегах Мансанареса і Волги» (1966), «Гвардійці стояли на смерть» (1973), «Під небом Іспанії» (1974), «Добровольці-інтернаціоналісти» (1976). Депутат ВР РРФСР 2-го скликання та ВР СРСР 3-го скликання. Почесний громадянин міст Кіровоград та Волгоград. Нагороджений 3-ма орденами Леніна, 4-ма орденами Червоного Прапора та ін. нагородами. П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. Літ.: Герои и подвиги, кн. 3. М., 1965; Люди бессмертного подвига, кн. 2. М., 1975; Советская военная энциклопедия, т. 7. М., 1978; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 2. М., 1988; Окороков А. Русские добровольцы. М., 2007. І.І. Поїздник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОДИМЦЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
