РОГОВЦЕВА Ада Миколаївна (н. 16.07.1937) — актриса театру та кіно, педагог. Засл. арт. УРСР (1960), нар. арт. СРСР (1978). Герой України (2007). Член Телевізійної академії мист-в України (1997). Н. в м. Глухів. Навч. в Київ. театральному ін-ті ім. Карпенка-Карого (1954—59). Від 1958 — акторка Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (дебютувала у виставі «Юність Полі Вихрової»). Зіграла багато ролей у п’єсах укр., рос. і зарубіжної класики: Гелена Модлевська («Варшавська мелодія», 1967), Клава («Хтось мусить», 1971), Раневська («Вишневий сад», 1980), Філумена Мартурано (однойменний спектакль, 1983), Озе, Сольвейг, Жінка в зеленому, Інгрид, Анітра, Лікар у божевільні («Пер Гюнт», усі жіночі ролі, 1983), Матінка Кураж («Матінка Кураж і її діти», 1986), Сестра Крисчед («А цей випав із гнізда», 1987), Естер («Священні чудовиська», 1987), Ліліан («Голубки», 2000), Примадонна («Якість зірки», 2007), Франческа Джонсон («Рожевий міст», 2009). Від 2007 співпрацює з Київ. академічним театром драми і комедії на Лівому березі, Національним академічним драматичним театром імені І.Франка, майстернею театрального мист-ва «Сузір’я». Постійно гастролює з концертними програмами та камерними театрами. Грає у двох антрепризних спектаклях у Москві («Погана сімейка» і «Париж спросоння»). Активно знімається в кіно, вважається однією з найбільш задіяних у кіно українських актрис (дебютувала у фільмі А.Швачка «Кривавий світанок», 1956); зіграла понад 30 ролей, серед них: Польова русалка («Лісова пісня», 1961), Наталія Башкирцева («Приборкання вогню», 1972), Анна Кафтанова, Анна Савельєва («Вічний поклик», 1973—83), Ганна Корякіна («Розплата», 1980), Джулія («Овод», 1980), Ольга Євдокимівна («Кармелюк», 1985), Марія Антонівна («Завтра буде завтра», 2003), Євдокія Махно («Дев’ять життів Нестора Махно», 2006), Дружина Тараса («Тарас Бульба», 2008).
Актриса володіє унікальною здатністю розкривати глибину і складність жін. душі, підкреслити повноцінність особистих доль своїх героїнь, їхню високу моральність. Створює енергійні, здатні на самопожертву і водночас ліричні характери. 1980—89 — викладачка Ін-ту театрального мист-ва ім. Карпенка-Карого. Авторка поетичних збірок: «Мамині молитви», «Целую голос твой». Володарка призу 7-го Моск. міжнар. кінофестивалю за найкращу жін. роль (у кінофільмі «Салют, Маріє!»; 1971), лауреат премії «Кришталевий слон» у номінації «Видатна акторська сім’я» (разом із чоловіком К.Степанковим; 1996). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1981), премії Союзу театральних діячів ім. М.Заньковецької (1994), премії фестивалю «Київська пектораль» (1997, 2004). Нагороджена орденом кн. Ольги 3-го ст. (2003), Герой України із врученням ордена Д-ви (2007). Почесна громадянка Києва. Тв.: Мій Костя. К., 2006. Літ.: Денисова И. Окрыленность [Ада Роговцева]. В кн.: Мой любимый актер: Писатели, режиссеры, публицисты об актерах кино. М., 1988; Хоменко Н. Забытая мелодия для Ады. «Сегодня», 2003, 1 февраля; Столярчук І. «Про Дашу не забудь!». «Газета по-українськи», 2006, 1 червня; Гордійчук I. Ада Роговцева: «Я досягла віку мудрості». «День», 2007, 6 липня. Х.Ф. Костюк.
слов’ян. пантеоні, «попередником» Перуна. Проте гіпотеза вченого викликала обґрунтовану критику, і її можна вважати спростованою. Літ.: Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М., 1981; Зубов Н.И. Научные фантомы славянского Олимпа. «Живая старина», 1995, № 3; Клейн Л.С. Воскрешение Перуна: К реконструкции восточнославянского язычества. СПб., 2004.
251 РОДЕНЬ
О.Ф. Рогоза.
грама військ. буд-ва, почалося формування 8-ми стрілец. корпусів, започатковано Академію Ген. штабу, впроваджувалась укр. мова у військах. У вересні 1918 під час візиту гетьмана П.Скоропадського до Німеччини разом із Ф.Лизогубом та Д.Носенком входив до Колегії верховних правителів, яка за відсутності гетьмана здійснювала всю повноту влади в Україні. Після падіння гетьманату переїхав до Одеси. Розстріляний більшовиками після відмови служити в Червоній армії. Літ.: Дорошенко Д. Історія України: 1917—1923, т. 2. Ужгород, 1930; Скоропадський П. Спогади. К.—Філадельфія, 1995; Залесский К.А. Кто был кто в Первой мировой войне: Биографический энциклопедический словарь. М., 2003; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Х., 2007; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). К., 2007. А.О. Буравченков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОГОВЦЕВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
