РІШЕЛЬЄ Арман-Еммануель-Софія-Септімані де Віньєро дю Плессі, граф де Шинон, герцог де Рішельє (Armand Emmanuel du Plessis de Richelieu; русифіковане ім’я — Еммануїл Осипович; 25.09.1766—17.05.1822) — франц. і рос. держ. діяч, генерал-майор рос. служби (1797), герцог. Н. в м. Париж (Франція), походив з аристократичної родини. 1789 у зв’язку із Французькою революцією кінця 18 століття емігрував до Рос. імперії. 1790 служив у рос. військах, брав участь у російсько-турецькій війні 1787— 1791, відзначився під час Ізмаїла штурму 1790, за що нагороджений золотою шпагою з відзнакою «За хоробрість» та орденом св. Георгія 4-го ст., отримав звання полковника (1791). 1793—94 у складі австро-прусських коаліційних військ брав участь у збройній боротьбі проти революц. Франції. Із 1795 жив у Рос. імперії, служив у Кірасирському полку Військ. ордену, командиром Кірасирського Її Величності полку. Генерал-майор (1797) рос. армії. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812, як командуючий 13-ю д-зією рос. армії відзначився під час взяття фортеці Акерман. Напередодні та під час війни не раз звертався до кер-ва Задунайської Січі, зокрема кошового отамана Г.Коваля, із пропозиціями перевести запорожців з Османської імперії до Рос. імперії. За його ініціативи із задунайців, які перейшли на рос. бік, сформовано Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо (1806—07). Із 1803 — градоначальник Одеси, одночасно 1805—14 — херсон. військ. губернатор і керуючий цивільною частиною в Катериносл. та Таврійській губерніях, генерал-губернатор Новоросійського краю. Він безпосередньо займався заселенням і екон. освоєнням Пн. Причорномор’я. Для розвитку торгівлі за сприяння Р. відкрито «вільні склади» в Одесі (1804), у Феодосії (1806); «промінну контору» в Одесі (1804), транзит Броди— Одеса (1804); запропоновано
низку заходів щодо покращення торгівлі в Керчі, Таганрозі (нині місто Ростовської обл., РФ), Феодосії, Азові (звільнено від постоїв військ міста Крим. п-ова, від сплати податків — греків Керчі та Єнікале, дозволено грекам Балаклавського батальйону займатися торгівлею і мореплавством тощо), а також щодо ліквідації контрабандної торгівлі; засновано в Одесі облікову контору (1806), Комерційний суд (1808); створено проекти для запровадження порто-франко в Одесі та Феодосії (1814; див. Порто-франко в портах України); розпочато розвиток торг. суднобудівництва в Херсоні. За часів його урядування в Одесі відкрилися численні торг. фірми, торг. та банкірські доми, страхові компанії, підпр-ва, що перетворювало місто на значний торг. центр. Займався спорудженням мор. порту в Одесі, міським буд-вом, озелененням, благоустроєм (зокрема, завезенням дерев із Пд. Франції, встановленням ліхтарів, брукуванням вулиць, водопостачанням, відкриттям базарів та ін.). За його сприяння в Одесі відкриті консульства країн — Неаполітанського королівства, Рагузи, Іонічних о-вів, Франції, Іспанії, Австрії, Великої Британії. Як зазначав сучасник, до Р. Одеса була «селом» і лише з його приходом розпочала «перетворюватися на місто». За ініціативи Р. засновано перший Міський театр в Одесі (1808; архітектори Т. де Томон, Ф.Фраполі), навч. заклади в містах Пд. України: у Херсоні — духовне уч-ще (1805) та військово-сухопутне уч-ще для дітей солдатів (1807), в Одесі — 2 шляхетних ін-ти (1805; один — для хлопчиків, другий — для дівчат), комерційну г-зію (1806). Останні реорганізовані в ліцей, на його утримання Р. залишив свій рос. щорічний дохід після від’їзду до Франції. На знак вдячності ліцей названий Рішельєвським (1817; див. Рішельєвський ліцей). Приділяв увагу переведенню на осілість ногайського і татар. населення Криму; залученню іноз. колоністів з Німеччини, Франції, країн Балканського п-ова, князівств Молдавія і Валахія, освоєнню території Пд. України, що збільшило заселення
міст Євпаторія, Ростов-на-Дону (нині місто в РФ), Тирасполь, Таганрог, Єлизаветград (нині м. Кіровоград), Херсон та ін.; колоністами розпочато розведення овець-мериносів з Іспанії, Швейцарії на землях поблизу Одеси, узбережжі Пд. Бугу, Перекопському перешийку, засновано суконну ф-ку (1804), розпочато розробку соляних озер Криму, використання лікувальної грязі в Євпаторії. Особливу увагу приділяв розведенню тутових, лаврових, оливкових дерев, виноградних садів у Криму; заснував Нікітський ботанічний сад в Ялті (1812), викупив землю для саду поблизу с. Нікіта (нині с-ще міськ. типу Ялтинської міськради АР Крим) та надсилав для нього екзотичні рослини. Брав участь у ліквідації епідемії чуми в Одесі (1812), Єлизаветграді (1813) та на території між Пд. Бугом і Дністром, у Криму. Займався влаштуванням Чорноморського козацького війська: переселенням до нього козаків з території Лівобережної України, із Задунайської Січі, Усть-Дунайського Буджацького козац. війська; побудовою укріплень, шпиталю, шкіл, суконної ф-ки, кінного з-ду; запровадженням одноманітного обмундирування та озброєння чорноморців. Після відновлення династії Бурбонів (1814) Р. повернувся до Франції, де обіймав різні держ. посади, у т. ч. прем’єр-міністра країни. Нагороджений орденом св. апостола Андрія Первозванного в Росії (1818), орденом Святого Духа у Франції (1818). П. у м. Париж. В Одесі Р. встановлено пам’ятник роботи І.П.Мартоса (1828), на його честь названі центр. вулиці Херсона та Одеси. Особиста дача Р. в Одесі тепер — «Дюковський парк» (франц. duc — герцог). Літ.: Стемпковский И.А. О трудах Дюка де Ришелье по части управления в Полуденной России. «Вестник Европы», 1824, № 16; Скальковский А. Первое тридцатилетие истории города Одессы. Одесса, 1837; Стемпковский И.А. О трудах Дюка де Ришелье по части управления в Полуденной России. В кн.: Записки Одесского общества истории и древностей, т. 10. Одесса, 1877; Герцог А.-Э. Ришелье:
Документы и бумаги о его жизни и деятельности 1766—1822. В кн.: Русское историческое общество: Сборник, т. 54. СПб., 1886; Історія Одеси. Одеса, 2002; Гончарук Т. Одеське порто-франко: Історія: 1819—1859 рр. Одеса, 2005; Його ж. Транзит західноєвропейських товарів через Наддніпрянську Україну першої половини ХIХ ст. Одеса, 2008. О.А. Бачинська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РІШЕЛЬЄ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
