РІЗНИЧЕНКО (Різников) Василь Федорович (псевдоніми — Задніпрянець, Порожній, Проїзжий, В.Р., Р.В., В.Ас., А.В. та ін.; 28(16).01.1892—17.07.1938) — історик-просвітянин, бібліограф, демограф. Н. в м. Конотоп у сім’ї фельдшера. Закінчивши місц. церковну, а 1911 — комерційну школу, вступив до Київ. політех. ін-ту. Почав друкуватися в газетах «Діло» та «Сніп». Із 1913 перебував під наглядом жандармерії як діяч «Просвіти». За відомостями охоронного відділення (1914), поширював нелегальну літературу та укр. закордонні газети. Служив у стат. відділі Київ. губернської земської управи. Як краєзнавець випустив бібліографічний покажчик з історії Батурина (1915, доповнення — К., 1919), де було описано відому йому літературу за 1740—1919 (349 записів), включаючи газетні оповістки. Починаючи з 1915, виходили його брошури із краєзнавства та історії козацькостаршинської державності 17— 18 ст. — «Проект українського університету в Батурині» (К., 1916), «З минулого Батурина» (ч. 1—2, К., 1916), «Батуринський шлях» (К., 1916). Розпочав серію життєписів, що мала скласти біографічний словник діячів Конотопщини (М.Драгомиров, П.Прокопович). 1916 працював над історією Конотопа за газетними кореспонденціями (доля цієї праці не відома). 1917 за рекомендацією Ф.Матушевського вступив до Української партії со-
Дзвіниця Собору Різдва Богородиці у м. Козелець. Фото 2008.
Собор Різдва Богородиці у м. Козелець. Фото 2008.
після пожежі 1848 замінено сферичною банею зі шпилем. Обидві споруди зазнали руйнувань під час Другої світової війни. Собор реставровано 1946 і впродовж 1961—82, дзвіницю — 1961—70, соборний іконостас — у 1980— 90-х рр. Частина ікон втрачена. Службу Божу в соборі припинено 1934, відновлено 14 серпня 1993. Нині собор і дзвіниця є пам’ятками арх-ри національного значення. Собор п’ятибанний, двоповерховий: у невисокому об’ємі першого поверху — тепла церква Святих Адріана і Наталії, що первісно планувалася як родова усипальня графів Розумовських, потім — крипта, де й поховано Н.Розумовську. На другий ярус ведуть із трьох боків вигнуті сходи у круглих ґанках. Інтер’єр другого ярусу собору дуже світлий і має пишний декор, в якому поєднано стилістику бароко і рококо. В інтер’єрі панує великий (на всю ширину собору) чотириярусний іконостас у стилі рококо. Проект іконостаса приписують Б.-Ф.Растреллі, проте документально це не підтверджено. Ікони виконувалися місц. майстрами під кер-вом відомого художника, придворного маляра К.Розумовського Г.Стеценка (1710—81).
ціалістів-федералістів. У роки незалежності видавав брошури, що розходилися великими тиражами й повторно перевидавалися, — про гетьманів І.Мазепу, П.Орлика, Д.Апостола, про нац. кольори і герб України. У Києві заснував власне вид-во, діяльність якого систематично реєструвалася в час. «Книгарь». Широко друкувався в київ., черніг. та західноукр. періодиці. Прагнучи одержати формальну освіту, 1918 закінчив Київ. комерційний ін-т як економіст зі званням кандидата. Навч. в Київ. археологічному ін-ті. Великий рукописний матеріал використав у розвідках «Тестамент Прокоповича» (К., 1926), «Степан Панамарьов» (Прилуки, 1928). Працював старшим наук. співробітником Ін-ту демографії ВУАН / АН УРСР. За редакцією академіка М.Птухи вийшли наукові бібліографічні студії Р. «Демографія України за 1914—1928 рр.» (К., 1931; 1276 записів) та «Демографічні переписи: Теорія, методологія, організація» (К., 1936, на обкладинці — 1937; 727 записів). 10 лютого 1938 заарештований. По його справі проходили також антрополог М.Ткач і мистецтвознавець М.Тарасенко. Звинувачувався в шпигунській діяльності на користь Польщі. Страчений у м. Київ. Коли справа Р. переглядалася для реабілітації (1957), академік М.Птуха засвідчив, що він був «працівником виняткових якостей, відзначався надзвичайною скромністю й дивовижним працелюбством». У рукопису збереглася розвідка Р. «З історії друку на Конотіпщині» (1930), до якої додано покажчик видань 1880—1919 (135 записів). Літ.: Білокінь С. Краєзнавець і патріот Батурина Василь Різниченко. В кн.: Матеріали науково-практичної конференції «Видатні діячі Батуринського краю», присвяченої 230-ій річниці з дня народження Петра Івановича Прокоповича (2—3 червня 2005 р.). Ніжин, 2005; Його ж. Невідома праця Василя Різниченка з історії друкарства. В кн.: Матеріали науково-практичної конференції «Культурно-релігійний розвиток Гетьманщини кінця ХVII — початку ХVIII століття». Ніжин, 2006. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Різниченко Василь Федорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
