РІБАС Йосиф-Паскуаль-ДомінікХосе де (don JosJ de Ribas-y-Boyons; русифікований варіант — Дерібас Йосиф (Осип) Михайлович; 06.06.1749—14(02).12.1800) — військ. і держ. діяч, віце-адмірал (1793), адмірал (1799). Н. в м. Неаполь (Італія). За походженням по батьківській лінії — іспанець, по материнській лінії — ірландець. 1765 зарахований у неаполітанську гвардію в Самнітський піх. полк підпоручиком. 1772 вступив на рос. службу капітаном сухопутного Шляхетного кадетського корпусу. Відзначився в російсько-турецькій війні 1768—1774, зокрема в Чесменській битві 1770, боях поблизу Козлуджі (нині м. Суворово, Болгарія), Єні-Базара (Болгарія; обидва 1774). Сприяв установленню дипломатичних відносин між Рос. імперією та Неаполітанським королівством, за що отримав чин майора неаполітанської армії. 1783 команду-
вав легкокінним Маріупольським полком, брав участь у т. зв. мирних походах у Крим, наслідком яких стало приєднання Криму до Рос. імперії. Під час російсько-турецької війни 1787— 1791 командував авангардом рос. військ, які разом із козаками Чорноморського козацького війська здобули фортеці Хаджибей (нині м. Одеса) й Акерман (нині м. Білгород-Дністровський; обидві 1789), флотилією гребних суден на Дунаї при взятті фортець Тульча й Ісакча (1790), Браїла й Мачин (1791; нині всі міста в Румунії). Організував підняття затоплених поблизу Очакова турец. кораблів, які згодом були використані під час Ізмаїла штурму 1790, під час якого командував гребною флотилією й десантом. Разом з інженерами Ф.Деволаном і А.Шостаком керував спорудженням 1794 мор. гавані й міста Хаджибей, перейм. на Одесу. За зразками європ. міст Ліворно, Генуя, Неаполь (усі міста в Італії) інженерами було спроектовано й побудовано за сприяння Р. житлові квартали, військ. гавань, купецьку пристань, складські приміщення для торгівлі сіллю із Криму, відкрито магістрат (1795), карантин, біржу (1796). За сприяння Р. до Одеси та Пд. України переселялися греки, вихідці з Балканського п-ова, польс. чиншова шляхта; переселенцям надавалися значні пільги від сплати податків, кошти, ліс для буд-ва житла тощо. Під час російсько-турец. війни 1787—91 та будівництва Одеси значна частина наданих д-вою коштів використовувалася Р. не за призначенням (у власних інтересах), що призвело до загибелі від голоду й холоду частин гребної флотилії чорномор. козаків і солдатів рос. армії. Ці вчинки Р. не раз викликали заперечення, критику рос. полководця О.Суворова і відобразилися в його листуванні. 1797—1800 в Санкт-Петербурзі був членом і віце-президентом Адміралтейств-колегії, займав посаду директора Лісового департаменту. Нагороджений орденами св. рівноапостольного кн. Володимира 3-го ст., св. Георгія 2-го ст., св. благовірного кн. Олександра
Невського, командорським орденом св. Іоанна Єрусалимського. П. у м. С.-Петербург. Ім’ям Р. названа одна з гол. вулиць Одеси — Дерібасівська. В Одесі встановлено погруддя (скульп. П.Кравченко) і пам’ятник Р. (1994; скульп. О.Князик, архіт. В.Глазирін), на п’єдесталі пам’ятника «Катерині II» (нині «Засновникам міста») розміщена фігура Й. де Рібаса. Літ.: Скальковский А. Первое тридцатилетие истории города Одессы: 1793—1823 гг. Одесса, 1837; Його ж. Адмирал де Рибас и завоевание Хаджибея в 1761—1797 гг. Одесса, 1889; Суворов А.В.: Документы: Сборник, т. 1—3. М.—Л., 1949—52; Історія Одеси. Одеса, 2002. О.А. Бачинська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РІБАС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
